|
|
| Скіфська баба в українському степу |
Скільки скитів є у Скитії
Скитські царі знають, скільки є населення у Скитії, вони вміють його рахувати. Між ріками Бористеном (Дніпром) та Гіпанісом (Бугом) є місто Екзампей. У тому місті на площі стоїть величезний глек, вилитий з бронзи. Він у шість разів більший за глек, поставлений Павзанієм при вході у Чорне море. Скитський глек легко вміщує понад 5000 галонів води (22500 літрів). Тамтешні люди казали, що ту величезну посудину вилили із бронзових наконечників стріл. Це зроблено на честь скитського царя Аріянта, який хотів знати, скільки в Скитії населення чоловічої статі. Він наказав, щоб кожен мешканець чоловічої статі приніс бронзовий наконечник стріли, обіцявши скарати на смерть усіх, хто не виконає його наказу. З величезної кількості принесених наконечників Аріянт наказав майстрам вилити того глека. Майстри вилили глек і поставили його на міській площі, щоб нагадувати всім, як багато скитів чоловічої статі.
Похід Дарія на Скитію
Готуючись до походу на Скитію, перський правитель Дарій розіслав гінців зі своїм наказом у всі країни, над якими була його влада. Кожна країна мала приготувати і вислати до нього певну кількість війська, кораблів та робітників для різних будов. Брат Дарія Артабан робив усе можливе, щоб той облишив намір воювати зі скитами. Він доводив братові, як важко воювати з ними, і скитів ще ніхто не перемагав, як у 529-му році правитель Персії Кир загубив усю армію і сам наклав головою у війні лише з одним скитським плем’ям - масагетами. Але поради брата не мали успіху, і він замовк, а Дарій далі продовжував свою справу. Народи, над якими Дарій мав владу, створили піше військо, кінноту і флот. Флот складав 600 кораблів, а пішого і кінного війська було 700 тисяч вояків.
Царських скитів повідомили, що Дарій вторгся на землю Скитії. Вони зібрали раду царів та провідників усіх скитських племен. На тій раді було запропоновано виробити спільний план боротьби із загарбниками, розподілити обов’язки, які кожне плем’я буде виконувати на війні. Треба було визначити, хто прийме на себе пряму атаку персів, а хто і коли буде надавати допомогу головній армії, щоб відбити наступ ворога.
|
|
| Цар Дарій у бою |
На тій раді були присутні царі та провідники від агатирсів, таврів, неврів, андрофагів, меланхленів, гелонів, будинів та сарматів. Таври живуть у Таврії (Криму). Вони мають звичай приносити в жертву своїй богині Діві всіх моряків із човнів та кораблів, що розбились у морі, те ж чекає і греків, пійманих на узбережжі. Спосіб принесення жертви такий: після церемонії із молитвою до богині, жертву б’ють чимось важким по голові. Жертва падає, і тут же їй відрубують голову.
Агатирси живуть багато і вільно, гарно одягаються, носять різні золоті та дорогі прикраси. Живуть вони грома
дами, як брати, ніби одна родина, без ревнощів і ненависті.
Неври мають такі самі звичаї, як і всі скити. Андрофаги - переважно злі люди, не мають розуміння про закон і справедливість, майже всі є пастухами, без постійного житла, живуть у будах на колесах, але одягаються, як і всі скити. Розмовляють андрофаги іншою мовою, яку розуміють тільки вони.
Будини - чисельний і могутній народ, де всі мають блакитно-сірі очі, світле, іноді руде волосся. А ще на їх терені знаходиться місто Гелон, яке все вибудувано із дерева: хати, храми, всі інші будівлі та висока стіна навколо міста. Місто являє собою чотирикутник,в якому кожна сторона має 30 фурлонгів (6 км, а загальна площа 36 квадратних км). Будини і гелонці обробляють землю, для харчування вони сіють різне зерно, мають садки та городи, які завжди тримають у чистому та гарному вигляді.
Скити радяться
|
|
| Бій кінного скіфа з боспорськими кіннотниками. Малюнок С.О. Торопа |
Коли царі всіх скитських племен зібралися на загальну раду, царські скити сказали: «Ми просимо вас не залишатися нейтральними у цій боротьбі; не дозволяйте загарбникам знищити нас. Тут ми зійшлися всі разом для того, щоб спланувати спільну оборону. Коли ви нас не послухаєте, ми змушені будемо прийняти на себе всю силу ворога. Можливо, будемо побиті, гнані з нашої країни чи вимушені укласти угоду з ворогом про підлеглість. Що ми можемо зробити без вашої допомоги, що буде з нами і з вами?
Більше того, залишившись байдужими, ви також не зможете так легко розрахуватись із загарбниками. Цей напад персів спричинить велике лихо не тільки нам, а й вам принесе стільки ж лиха. Зрозуміло, чому Дарій іде походом на Царську Скитію і про це голосить по всьому світі, кажучи, що не чіпатиме інших. Він, маючи надію нас підкорити, робить це для того, щоб нам ніхто не допоміг. Та військові справи є такі: при-йшовши в Європу і підкоривши нас, вони розпочнуть підкоряти всі народи, вільними не залишивши нікого».
Загальна рада довго думала над тим, що їм сказав посланець царських скитів, але одностайного рішення прийняти не змогли. Гелони, будини і сармати відразу погодилися разом із царськими скитами стати до боротьби проти Дарія. Агатирси, неври, мелахлени, андрофаги і таври сказали: «Не чіпали б ви персів у минулому, ваше прохання було б справедливим. А ми дали б вам допомогу. Та фактом є те, що ви в минулому першими напали як загарбники на Персію, не порадившись із нами. Ви тоді підкорили Персію й інші народи Азії і панували там так довго, як Небо вам дозволило. Тепер така ж сила персів хоче відплатити вам тим же самим. Ми персам ніякої шкоди не зробили і в минулому, і тепер, тому воювати з ними першими не будемо».
Одержавши відповідь, що не всі племена відразу підтримали царських скитів, Ідантирс, цар Скитії, прийняв наступне рішення: «У пряму вирішальну битву з Дарієм не вступати, спочатку спрямувати армію персів на причорноморські та приазовські степи. Понищити всі джерела води, випасти і зіпсувати пасовища. Вигнати табуни коней, череди худоби й отари овець на північ в лісисті місцевості, спрямувавши туди також і населення».
Для боротьби з персами скити утворили три армії. Першу армію, що складалася із сарматів під керівництвом Скопа, було спрямовано назустріч армії Дарія. Скопі дали наказ - спрямувати перську армію в приготовленому для неї напрямку; у велику битву з персами не вступати, напасти на них з тилу, щоб вони гналися назад, затримуючи рух уперед.
Друга армія скитів, менша за Скопову, під керівництвом Таксака, мала подібне завдання, а ще заманити персів на терен тих племен, що відмовилися виступати проти персів, і тим втягти їх у боротьбу.
|
|
| Неаполь Скіфський |
Третя і найбільша армія скитів під керівництвом самого Ідантирса мала схоже завдання, що й перші дві, - тримати армію Дарія в постійному напруженні.
Передові сторожові загони Скопової армії зустріли персів третього дня маршу Дарія від Дунаю. При появі скитської кінноти з тилу армії Дарія перси пускались у погоню, рух армії зупинявся, що й було потрібно скитам.
Скоп і Таксак зі своїми арміями провели армію Дарія по порожньому терені причорноморських та приазовських степів до самої ріки Танаїс (Дон). Тут воду треба було діставати з великими труднощами, а харчів не було зовсім.
Скитські армії перетнули Танаїс, а перська армія пішла за ними, вже напівпустельними степами сарматів. Скитські армії повернули на північ, на землю будинів і гелонів, Дарій - за ними, все намагаючись догнати та примусити вступити в битву.
Так, уникаючи битви, скити разом із персами підійшли до міста Гелона, огородженого дерев’яною стіною, але спаленого і порожнього. Протягом усього цього маршруту скити провели армію персів незаселеними просторами Скитії і Сарматії, де не було що грабувати, харчів також не було, а свої скінчилися.
Скитська армія тим часом обійшла персів із півночі і повернула у Скитію, залишивши їх у пустельних просторах. Після невдалих розшуків скитської армії Дарієві не залишалося нічого іншого, як повертати назад. Він вирішив, що скитська армія розбіглася, так що і сліду не залишилося. Тож перси рушили назад у Скитію так швидко, як могли.
При вступі у Скитію персів зустріла велика армія скитів. Вони ухилялися від прямого бою, тримаючись на віддалі одного дня маршу. Коли перси гналися за ними, скити змінювали напрямок відступу на терени тих племен, що відмовилися від виступу проти персів.
«Переписка» царів
Дарій розпочав наступ, та скити ховались так, як це було до того. Цар персів, втративши надію на битву зі скитами, надіслав свого гінця до царя Ідантирса із таким повідомленням: «Мій добрий пане, чому на землі ти завжди втікаєш від битви? Ти маєш справжній вибір із двох можливостей. Якщо вважаєш, що маєш досить сили чинити мені опір, тоді ставай до битви замість того, що дивуєш світ своєю втечею. Якщо ж ти визнаєш свою слабість, що добре доводить твоя втеча, поспіши прислати мені Землю і Воду як переможцеві. Це буде ознакою твого підкорення, і поспіши прибути для переговорів».
|
|
| Фрагмент древньої оборонної стіни Неаполя Скіфського |
Цар Скитії відповів: «Перси, я ще ніколи і ні від кого не втікав від страху, не роблю цього і тепер, через страх. Для мене немає нічого надзвичайного в тому, що я роблю. Це є справжній спосіб мого життя як за війни, так і в мирний час. Коли ти хочеш знати, чому з тобою я ще не бився, відповім: у моїй країні немає таких міст і полів, щоб їх було шкода зруйнувати та загубити чи дивитись на їх руйнування, грабунок та нищення твоєю армією. Коли ти вирішив у короткий час мати кровопролитну битву, знай, ми будемо жорстоко битися тільки за могили наших предків. Знайди їх і спробуй їх зруйнувати, тоді ти знатимеш, чи ми хочемо і можемо стати до битви з тобою. До цього часу мій добрий розум мені підказує - продовжувати уникати битви і кровопролиття. Що ж до того, що ти є мій пан-переможець, повідомляю: «Крім Сонця і Справедливості, нащадком яких я є, немає наді мною Володаря»!
«Не буду я надсилати тобі в подарунок Землю і Воду, пошлю тобі в потрібний час більш пасуючі подарунки, які тобі дадуть відповідь на твоє панування наді мною, вони ж винесуть тобі вирок і кару».
Скити знову зібралися на загальну раду і вирішили - скитським арміям перейти у напад на персів. Тепер скитські вояки постійно нападали на перських вояків, які шукали харчів собі та корму мулам. Скити бачили, що перська армія змучена щоденними нападами та недоїданням. Часто скити підставляли персам кілька десятків овець чи худоби та нищили їх, коли ті поспішали захопити їх, щоб втамувати голод. Таким чином було знищено багато персів, які втрачали орієнтацію і не знали, куди їм тікати.
Бачачи пригнічений стан перської армії, цар Скитії Ідантирс вирішив послати Дарієві свій подарунок, той, що обіцяв. Подарунок складався із однієї пташки, однієї миші, однієї жаби і п’яти стріл. Дарій запитав скитського посланця, що вручив подарунок: «Що цей подарунок означає?» Посланець сказав: «Мені царем Скитії Ідантирсом було доручено лише привезти та вручити подарунок і відразу повернутись». Та Дарій наполягав. Тоді посланець сказав: «Перси і їх правитель - здібні люди, вони самі здогадаються, що цей подарунок означає».
Перемога без бою
По від’їзді посланця перси зібрали всі свої розуми і розпочали відгадувати значення подарунка. Правитель Дарій перший сказав свою думку: «Скити дали-таки йому Землю і Воду, бо миша живе у землі, жаба у воді, птах так швидко літає, як бігають скитські коні, а стріли є скитська сила, яку вони передають у мої руки». Були ще й інші пояснення. Та один із семи змовників - Гобрай - не погоджувався з усіма і сказав своє пояснення щодо подарунка. Воно було таке: «Доки перси не обернуться у птахів і не полетять туди, звідкіля вони сюди прийшли; чи стануть мишами і зариються в землю; чи стануть жабами і плигнуть у воду, то не зостануться живими, тому що будуть постріляні скитськими стрілами».
Відправивши подарунки Дарієві, скитські армії царів Ідантирса і Тасака об’єдналися і розпочали готуватися до прямої битви з персами. Скити виводили свою армію на вибрану площу проти табору Дарія, змушуючи його також вивести свою армію проти скитської. В цей час на площі перед обома арміями десь узявся заєць. Скити, побачивши зайця, почали загін вояків за загоном гонити за ним, при тому зчинили великий гамір з криком.
Для персів таке захоплення скитів було величезною дивовижею, щоб замість готуватися до вирішальної битви, ті в безладді та з галасом женуться за зайцем. Дарієві сказали: «Скитські вояки чинять галас, ганяючись за зайцем». Це його глибоко вразило та образило, і він сказав: «Ці люди нас дуже зневажають та ображають, не вважаючи нас за вояків, які можуть їх знищити. Вони не слідкують за нами - їх противником, який стоїть у них на очах, а замість того женуться за зайцем. Це означає, що вони нас зовсім не бояться; тепер я починаю вірити Гобраєвому поясненню їхніх подарунків мені».
Після цього до Дарія підійшов Гобрай і сказав: «Мій правителю, я багато чого знаю про скитів від тих вояків, які воювали з ними, вони мені розказували, як важко воювати із скитами. Думаю, коли тільки стемніє, як і завжди, розпалимо в таборі вогнища, біля них прив’язавши ослів та залишивши всіх хворих вояків і проступників. Залишимо і всіх тих вояків, які не здатні до швидкого руху, а з рештою армії вирушаймо до Істеру. Нам треба прибути туди перед тим, як скити зруйнують міст і знищать нас цілком».
Зрада Дарія
Стан перської армії був такий, що Дарій змушений був погодитися з Гобраєм. Як стемніло, відібрані частини перської армії вирушили до Істеру - додому; решту, як радив Гобрай, залишили в Скитії разом з ослами, щоб ті ревінням не виявили відступу Дарієвої армії. Таким чином Дарій - правитель Персії - майже половину армії зрадив, залишивши її з ослами скитам. Покинуті перські вояки, побачивши, що правитель їх зрадив і кинув, на своїй нараді вирішили здатися скитам. Лише опівдні скити дізналися про втечу Дарія. Доки скити поралися з полоненими, наступила ніч.
Наступного дня ранком скитська армія вирушила наздоганяти Дарія, втративши дві ночі і один день. Переважна частина перської армії ішла пішо пустельним шляхом: без води, а коні ще й без паші. Рештки армії Дарія прибули до мосту на Дунаї вночі, побачивши у темряві, що міст зруйнований, серед них виникла величезна паніка. Одні вважали, що міст зруйнували скити, їх усіх оточено і треба готуватися до смерті.
Так ганебно закінчився похід на Скитію перського правителя Дарія, майже з мільйонною армією, незважаючи на підкорення ним Індії, всіх держав Малої Азії, Єгипту в Африці та Греції в Європі. Воювати зі Скитією перси більше не наважувалися.
Я дуже давній.
Двадцять тисяч років
Мою свідомість
будять по ночах.
В ній оживає
степ життя широкий –
Мій вікопомний
історичний шлях.
* * *
Скіфом бовванію на могилі,
Ще в зачатті тільки вітряки.
Наді мною клекотінням хвилі
Миготять в імлі мої віки.
* * *
Крізь небесне муровище степу
До своїх пробиваюсь грудьми.
Стогне воля
в пожежищі степу,
Хто б тут вижив?
Хіба тільки ми.
* * *
Дьоготь, мажі, вози,
гаківниці,
Порох, шаблі і стогін коліс.
Котять сонце
просмалені шпиці –
Місить доля
крутющий заміс.
Іван Гайворон