Добрий день, вельмишановний Анатолію Івановичу!
Пишу до Вас ці рядки з великим душевним піднесенням, бо на старості літ побачив книгу, на котру в думках довго чекав. Ідеться про монографію Василя Кобилюха «Українські козацькі назви у санскриті». Із щемом у серці гортаю сторінки і читаю: «Книга друкується за сприяння Гетьмана Всеукраїнської громадянської організації «Українське Реестрове Козацтво», ректора ДонДIШI, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора богослов’я, доктора технічних наук, професора Анатолія Івановича Шевченка згідно з виконанням проекту «Вічна Січ». Прочитавши ці рядки, наче наново на світ народився: є ще справжні патріоти України, які дбають про долю і велич рідної Неньки-України.
Ви, Анатолію Івановичу, вчинили великий козацький подвиг, що сприяли випуску монографії Василя Кобилюха «Українські козацькі назви у санскриті».
Велике спасибі професорові Володимирові Савелійовичу Муляві за змістовне і дуже доречне «Переднє слово». Дуже вдячний художникові Ярославові Муляві за прекрасні символічні малюнки на початку і в кінці книги.
Я знаю Василя Кобилюха не один рік як лікаря і одержимого вченого, патріота України і талановитого поета. Його непохитна мрія в житті - це відновити Велич української мови, а заодно і Вкраїнської держави. Багато років він працював день і ніч над таємницями санскриту. I бився, як риба об лід, щоб цей санскрит довести до масового читача, до серця кожного українця. I, нарешті, його мрія здійснилася. I цьому сприяли Ви, шановний Анатолію Івановичу! За це я Вам низько кланяюся і прошу Бога, щоб Вам подарував ще довгі роки здорового і творчого життя.
I ще одне: чи не було б доцільно відкрити в університетах Києва, Донецька, Львова, Харкова кафедри санскриту на українському відділі філологічних факультетів?
Ще раз низько кланяюсь Вам!
3 великою повагою до Вас