Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

І наш громадянський обов’язок

Саме громадянський обов’язок, відчуття причетності до історії рідного народу, а ще, певно, багато почуттів, що весь час жили в глибині серця, які можна назвати голосом крові, покликом предків привели сотні людей на козацьке свято 2003 року до славного Батурина. Був серед гостей гетьманської столиці і Віктор Андрійович Ющенко, який особливо переймався тим, що Батурин так і залишається зруйнованим, а це ж національна святиня.

І це не перебільшення. У Батурині донині збереглися рідкісні пам’ятки українського житлового будівництва – будинок В.Кочубея та палацовий ансамбль (1799-1803 рр.) К.Розумовського. Палац становив єдиний комплекс із чудовим ландшафтним парком, створеним за проектом архітектора А.Рінальді.

Протягом останніх років у Батурині розпочалися розкопки. Археологи знайшли дуже багато дитячих кісток, розплющених черепів. Знахідки свідчать, що такі ушкодження могли бути при тому, що дітей брали за ноги і з розмаху били об стіну будинку чи дерево. Серед батуринців своя версія. Вони гадають, що такі деформації черепів сталися в результаті того, що голови дітей засовували в стовбури дерев, розпиляних навпіл і розтягнутих мотузками в різні боки. Коли мотузки відпускалися, стовбур розчавлював череп, як горіх.

Найбільша різанина, як показують розкопки, була коло гетьманського палацу й будинків козацької старшини.

На цьому місці у 2003 році Віктором Ющенком було встановлено гранітний хрест. З одного боку хреста – бронзове розп’яття, з іншого – ікона Божої Матері з немовлям. Це збільшена копія бронзової ікони, яку знайшли під час розкопок. На місці згорілої споруди знайшли скелет жінки з розсіченим черепом, що прикрила собою дитину. На жінці й була іконка, що стала свідком батуринської різанини, а відтепер і символом волелюбності українського народу.