|
|
Причому коли Сазерленд лише починав свої дослідження, ще не існувало приладів, здатних зафіксувати рух черепних кісток. Однак невпинно вдосконалюючи особисту тактильну чутливість шляхом пальпації, лікар, проте, незабаром і сам навчився відчувати ледь помітні мінливі коливання і навіть уловлювати порушення цих коливань. Так з’явилася система Сазерленда - біомеханічна модель нашого мозку. Відповідно до цієї системи, рухам черепних кісток властивий свій особливий ритм, частота якого складає від 6 до15 ударів на хвилину (в дітей, щоправда, він значно швидший). Відбувається ж усе це завдяки постійній пульсації спинномозкової рідини. Проте не секрет, що ще від народження кістки нашого черепа можуть розташовуватися не зовсім правильно або й втратити первозданну природну рухливість через різні побутові травми, що, у свою чергу, неодмінно позначиться на русі спинномозкової рідини і нашому самопочутті в цілому. І отут якраз важливо те, що з точки зору діагностики частота краніальних ритмів - надзвичайно стійкий показник, який дозволяє судити про стан здоров’я набагато точніше, ніж такі, скажімо, звичні для нас нормативи, як пульс або тиск. Тож будь-який банальний стрес чи навіть чергова погодна примха - і відповідні цифри можуть різко підскочити!..
Таким чином, якщо з вашою проблемою протягом тривалого часу не може впоратися «вузький» фахівець, то, можливо, слід таки звернутися до краніального терапевта. Адже зміщення кісток черепа здатне викликати численні патологічні реакції з боку ендо-кринної та імунної системи, ЛОР-органів, а крім того що, мабуть, найгірше – вплинути навіть на психіку людини. До речі, на Заході краніального терапевта можна знайти в будь-якій великій клініці, не кажучи вже про пологові будинки. Адже якщо в дитини при народженні трапилися якісь серйозні порушення, пов’язані зі зміщенням кісток черепа, то лише цей фахівець здатний їй надати більш-менш дієву допомогу. Тоді як уже, на превеликий жаль, для нас із вами така професія поки що, погодьтеся, - відверта дивина...
Тим часом з історичних хронік добре відомо, що про зв’язок рухливості окремих частин черепа зі станом здоров’я знали ще давньокитайські цілителі. А, наприклад, у поселеннях забайкальських старовірів місцеві знахарки, просто, здавалося б, погладжуючи голівку дитини, лікують таким чином всілякі тяжкі розлади. Варто-но тамтешному немовляті впасти чи, боронь боже, занедужати - батьки миттєво, не роздумуючи, біжать за допомогою до найближчої шептухи.
Загалом же мануальна терапія черепа - процедура досить приємна. Бо якщо остеопати (або ж, висловлюючись по-простецьки, костоправи) під час сеансу вивертають деінколи нас так, що кістки просто аж тріщать не своїм голосом і мороз дере по шкірі, то відновлення рухливості черепа ніякого болю зазвичай не викликає. Самі паси терапевта здебільшого нагадують при цьому легенькі продавлювання. Спочатку він приводить у нормальне положення кістки, а потім настає черга і прикріплених до них м’язів.
Аби вилікуватися, дорослому, як правило, достатньо буває прийняти до десяти cеансів, у той час як податливі дитячі тканини цілком можуть відновитися і за п’ять.Протипоказань до проведення краніальної терапії порівняно небагато. Це аневризми судин головного мозку, свіжі черепно-мозкові травми, злоякісні пухлини, епілепсія. В решті випадків краніальна терапія абсолютно безпечна.
Іноді краніальна терапія допомагає позбутися також і деяких фізичних вад - значної асиметрії обличчя або неправильного прикусу. Можливо, саме тому в першу чергу краніальними терапевтами стали озброюватися останнім часом ортодонтичні клініки та різного роду інститути краси.