|
|
Кому це потрібно? Хто намагається зганьбити вільний дух українця, дискредитувати повагу до українського, національного, до козацтва? Питання зовсім не риторичне.
Але і ми, козаче, винні у тому, що сучасне козацтво сприймається суспільством неоднозначно. Ми завинили тим, що козацтво, яке почало відроджуватися з набуттям Україною незалежності, діє не як одна із гілок влади, а як громадська організація. В отаманах у нас подекуди амбіційні та егоїстичні люди, далекі від турбот козацтва, такі, що використовують славу козацьку задля власних інтересів. Зареєструвавши громадську козацьку організацію, ці лжеотамани роблять самі себе генералами (а насправді ж без армії), навішують собі якихось значків і обдурюють громадськість.
Ось декілька прикладів лжеотаманства. Був собі такий чолов’яга, який заробляв на життя тим, що відправляв на постійне місце проживання за кордон наших співвітчизників. Вже тоді він знав, як можна використовувати для власної користі гучну назву. Його комерційна фірма мала назву „МІД”. Але до Міністерства іноземних справ вона не мала жодного відношення. Доходи мав великі. А коли потік грошей зменшився, подався «патріот» до козацтва. Та жодної копійки на розвиток козацтва він не дав. Лише пошив собі генеральський мундир і понавішував собі усяких значків.
За це йому серед козаків дали прізвисько „Значок”. А він же навіть в армії не служив. Та на це «генерал» не зважає. Щоб отримати наступну відзнаку, їде до Росії в той час, коли справжні патріоти України на майдані відстоюють демократію, майбутнє країни, всього народу, і навколішках клянеться у вірнопідданстві російським козакам та звинувачує революційні зміни в Україні, називаючи їх „помаранчевою чумою” та „фашизмом”. Оце так доДУМАвся! А коли Правда перемогла і Президентом країни було обрано Віктора Ющенка, цей декоративний лжеотаман тут же поміняв свій колір з біло-блакитного на помаранчевий.
На Харківщині є випадки, коли заможні люди за 300 $ купують собі генеральське козацьке звання, та одягати форму не поспішають, бо чужа їм суть козацтва.
Дивно, що дехто з журналістів підтримує «козаків», що соромляться свого роду, соромляться говорити українською та всього національного, і таких же «отаманів», надаючи їм ефір, площу на газетних сторінках. Втім, заплатив гроші, та й рекламуєш сам себе.
А взагалі у ЗМІ дуже мало інформації про те, що діється у козацтві, про процеси, які супроводжують відродження цього руху. Ми повинні завжди пам’ятати, що лише патріотично налаштована еліта нації формує ідеологію, культуру, освіту, бізнес, державний устрій та соціальну політику. Щоб навести лад в Україні, треба враховувати специфіку українського етносу, а це і є козацтво.
Якщо реформувати суспільство без врахування історичних особливостей нації, то всі спроби будуть приречені на невдачу. Найперше наше завдання - формування патріотичної еліти. Козаки, майбутнє України в наших руках. Тож до активної, чесної, самовідданої роботи без порожніх гасел і порожньої риторики!