До редакції газети «Україна козацька» надходить чимало листів з питаннями щодо історії Запорозького козацтва, зокрема, коли виникли перші об’єднання козаків «паланки», «зимівники» тощо.

На запитання читачів відповідають спеціалісти науково-дослідного інституту козацтва при Запорізькому державному університеті.

ПАЛАНКА – адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового. Коли виникли паланки, достеменно не відомо. Існує лише припущення, що цей поділ було запроваджено 1734, після повернення запорожців з-під влади кримського хана під Російську імперію. “Паланка” в буквальному перекладі з турецької мови означає невеличку фортецю, в якій розміщувався нечисленний гарнізон. Уся територія Запорозьких Вольностей за часів Нової Січі (1734-75) поділялася на 8 паланок (областей або районів). На правому березі Дніпра були Кодацька, Бугогардівська, Інгульська (або Перевізька) паланки. На лівому – Самарська, Орільська, Протовчанська, Кальміуська, Прогноїнська. На чолі кожної паланки стояв паланковий полковник, якого спочатку вибирали на козацькій раді, а пізніше на цю посаду став призначати Кіш. Владні повноваження паланкового полковника підтверджувались перначем.

Не можна вважати історичним фактом те, що ці паланки 250-300 років тому були створені на основі зимівників, тому що ЗИМІВНИК – господарський осередок і житло запорозьких козаків. Він з’являється разом із першими ватагами колонізаторів-добичників як опорна база промисловців і форпост колонізації. Питання про час виникнення зимовників і досі залишається відкритим. У щоденнику Еріха Лясоти, який перебував на Січі в 1598, зимівчани згадуються вже як цілком стала і давно відома спільнота. Сама назва осередку пов’язана із зимівлею певної ватаги на промисловій території.