|
|
Корінний галичанин Ярослав Гомза більшу частину свого довгого і змістовного життя пов’язав із Донеччиною, з маленьким містечком Очеретиним. Окремо в його біографії записані роки важкого остарбайтерства у фашистській Німеччині та десятиліття концтаборів ГУЛАГу, куди потрапив за “антисавєтскую дєятельность”.
Жорстокі примхи долі не зламали цю мужню, по-справжньому інтелігентну людину. Вже у солідному віці закінчив середню школу, курси німецької мови, українське відділення філфаку Донецького університету. До виходу на пенсію викладав рідну та іноземну мови в Очеретинській школі.
Саме Ярославу Гомзі незабутній Олекса Тихий довірив зберігати від КДБ свій заборонений рукопис, що став основою книги “Мова – народ”, яка побачила світ вже у незалежній Україні.
Колишній політв’язень брав активну участь у національному відродженні: в роботі Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, Товаристві репресованих, Русі, інших громадських і політичних організаціях. Редагував самвидавний журнал “Каяла”. Його ім’я посідає гідне місце в “Енциклопедії дисидентського руху”, яка минулого року побачила світ у видавництві “Смолоскип”. Він є автором книги спогадів “Вибране”, що видала фундація О. Ольжича.
У своїй творчості ветеран національного визвольного руху України, Ярослав Юрійович Гомза, якому невдовзі виповниться 85 років, торкається не лише мовного питання. Вагоме місце у його творчому доробку посідають роботи на історичну тематику, зокрема, козацьку. Пропонуємо вашій увазі одну із таких статей, яку автор люб’язно передав до нашої редакції.