|
|
| Музей писанки у Коломиї на Івано-Франківщині |
Кожен народ прагне увійти до світової цивілізації своїми неповторними мистецькими витворами. Українська писанка – це чарівний дивосвіт, що символізує радість і віру у Воскресіння Ісуса Христа, це етнічний знак утвердження Світла, Любові, Життя, Добра, Щастя, Надії, весняного відродження і гармонійної єдності людини та природи. Це молитва-звернення до Бога крізь вічність...
Коли є віра у душі
Наші пращури завжди мали віру в душі. Ще в дохристиянські часи Великдень був одним із традиційних свят на пошану сонця і світла. Це було свято гармонійної єдності людини і природи, свято духовної спорідненості українського родоводу, символ розквіту всього живого і сущого на землі. Прийнявши християнство, староукраїнська стихія тісно переплелася з християнською. Тож Великий день весни став символізувати Воскресіння Христове, який поборовши смерть і очистивши людство від гріхів, подарував нам вічне життя. У цей день утвердження істини у вірі, сердечного прощення і великого духовного свята традиційним привітанням стало: «Христос Воскрес!» - «Воістину Воскрес!», бо переможено спокусників-демонів, зруйновано смерть і в серцях вірян торжествує любов. Водночас із приходом християнства, українці почали бачити в сонці сяйво лиця Божого, порівнювати небесне світило зі Всевидячим Божим оком, а Христа називати Сонцем Правди чи просто Сонцем, промовляючи: «Слава Тобі, Господи, за личенько Твоє Господнє! Освіти нас перед усім миром християнським добротою, красою, на віки віків. Амінь!».
Невід’ємною ознакою неосяжної радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа, знаком великоднього вітання стало розписане яйце. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце постало джерелом життя і світла, любові і радості, добра і щастя, моделлю Всесвіту. Незважаючи на те, що використання розфарбованих яєць у святах поширені з-поміж сербів, словаків, румин, литовців, поляків, українська писанка відрізняється винятковими ритмокольорами, складністю і різноманітністю візерунків. Із плином часу вона стала окремим видом художнього мистецтва, одним із культових символів нашої нації. Невипадково нині існують пам’ятники писанці в Канаді і в Україні, а також єдиний у світі музей писанки в місті Коломия.
|
|
| Напередодні Великодня майстер-класи з писанкарства проходять у багатьох містах і селах |
Усі веселки кольори
Варто нагадати, що цей різновид прикладного мистецтва у радянський період був ледь не знищений. Чимало народних майстрів зазнало репресій за часів сталінського режиму, а оздоблення писанок на Великдень суворо заборонялося і переслідувалося з релігійних причин. Попри все, українська писанка пройшла випробування в часі і назавжди залишилася унікальним витвором народного генія, зразком багатства рідної культури.
Упродовж віків склалася традиція розрізняти: крашанки - фарбовані яйця одного кольору (червоного, синього, жовтого), дряпанки - однобарвні яйця, на яких гострим предметом (голкою) вишкрябується малюнок, писанки - яйця, розписані фарбами і воском, мальованки - оздоблені за допомогою пензля та фарб дерев’яні яйця, крапанки - яйця з нанесеними крапками різного кольору, які за християнськими уявленнями означають «сльози Божої Матері».
У давнину українці самі робили барвники: чорну готували з чорнильних горішків дуба, листків чорноклена, коричневу отримували з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, з листя кінського каштана, жовту - з цибулиння, а також з гілочок або кори дикої яблуні, зелену - із ягід чорниці чи дикої бузини, з пролісків, із насіння чорного соняшника, з барвінкового листя, синю - з відвару гречаної полови, сухих квітів синьої мальви, зелену добували з озимини, омели, барвінку, фіолетову - з бузини, пролісків чи рясту, червону фарбу отримували із суміші цибулиння, дубової кори або моху.
Були поширені вироби із писанок, якими прикрашали покуття: голуби, ґердани, дзвони. Оздоблення писанок, так само, як і писання ікон, випікання проскур, вважалося святою справою, адже кожна писанка - то своєрідна посвята Воскресінню Христовому. Зазвичай їх виготовляли перед Великоднем дівчата і жінки. Натомість неповторну техніку розписування великодніх яєць із зображенням сюжетних сцен із життя святих, ілюстрацій до Євангелія, малюнків церков започаткували ченці-художники та іконописці Києво-Печер-ської лаври.
|
|
| Писанки – експонати Музею писанки у Коломиї та Музею Боберського у Яремчі |
На писанці немає слів, але в ній на добро закодована певна інформація у вигляді символів, знаків, зображень. Адже людина живе не тільки у світі речей, але й у духовному світі змістів. Писанковий орнамент - іконографічний текст, що втілює чарівність поетичного світобачення українців, виплеканого в єдинім ритмі з Матір’ю Природою. Це дивовижна мова знаків-ідей, витвір тисячолітньої етнічної традиції, що віддзеркалює уявлення нашого народу про світобудову, просторову та часову структуру Космосу. У давні часи такі візерунки були графічним записом молитви-прохання про дощ, про врожай, про щастя, про добробут, про вдачу, про здоров’я. Різноманітність символів (а їх понад 100), дає можливість зрозуміти глибину мудрості наших прадідів, їх вміння оберігати свою родину, життя, утворювати писанкове коло захисту в обрядах та звичаях.
Із першим променем сонця
Під час розписування яєць, поділ їх поверхні на певну кількість частин мало також символічне значення: три частини (Свята Трійця), чотири частини (Хрест), сорок частин або так звана «сорококлинка» (40 днів посту, 40 святих) тощо. Центральне місце з-поміж знаків національної культури, якими оздоблюють писанки, посідає сонце як основа небесного простору, носій світла, небесного вогню, життя на землі. Як відомо, із Сонця постало воскресіння. Ігор Калинець у своїх «Казках зі Львова» влучно написав: «Котились писанками із гори ясні сонця у мамині долоні…». Водночас Бог - це світло, а сонце - Боже око. Ще здавна світло символізувало в українській культурі зрячість і правду, а темрява, ніч - сліпоту і кривду. З першим променем сонця вранці, за народними переказами, знищувався вплив злих духів. Навесні Сонце приборкувало холод, ламало крижані мости, відмикало своїм промінням (золотими ключами) небо і землю, випускало птахів з вирію. Для вірян Христос є утіленням Сонця-Правди, Сонця-Знання, Сонця-Справедливості і Сонця-Милосердя. На писанках вказана ідея позначається солярними емблемами у вигляді кола з хрестом усередині, кола, кола з крапками, кола з променями, а також у вигляді шести- та восьмипроменевих розеток, зірок, руж, хрестів. У православній традиції хрест - це святий знак порятунку кожної людини від смерті, а тому є образом вічного життя, знаком страждання, смерті й воскресіння, утілення будь-якого починання, благословління, очищення й освячення. У народній свідомості українців з давніх-давен семантика хреста доповнювалася новими смисловими значеннями. Він утілював сторони світу, вітри тощо. Вважалося, що вертикальна лінія хреста - це знак вогню, тобто небесна, духовна, активна лінія. Горизонтальна - знак води, земна, пасивна лінія. Хрест утілював вічне життя, поєднував воду і вогонь. Так званий «ламаний» хрестик або «сварга», «чотириніг», «гачковий» хрест, «північні гребінці», «качині шийки» у християнстві символізує Божественну Велич, у ранньому християнстві - знак охорони від злих духів.
|
|
| Писанка – символ і оберіг |
Чарівний Великодній візерунок не уявити без зображення колеса - вершини досконалості, символу безсмертя і майбутнього небесного існування, образу Божої Вічності та безмежної Господньої любові. Символом святої гори, вершина якої сягає небес, є зображення на писанках Церкви-Вежі, Церкви-Вічності або Дзвіниці. Вони є утілювачами прагнення людського духу до вічності, символами внутрішнього світу особистості в цілому. На постійне вдосконалення людини вказують і нанесені на писанку «сходинки», «драбинки». Вони закарбовували сходження вірянина до Бога, до неба, до кращого життя.
Яйце-райце - символ всесвіту
З-поміж візерункової абетки українського писанкарства заслуговує на увагу трикутник, який уособлює Божественну трійцю, а за народними уявленнями - ідею триєдності Всесвіту: неба, землі і води; батька, матері та дитини. Колись українці уявляли яйце-райце як простір, космос, на якому у сиву давнину клали візерунки із зображенням планет, зірок, галактик. Нині намальовані зорі на писанці - знак Христового царства. Так, Святий апостол Павло називає зорю образом обраних у вічності і найбільш яскраво з-поміж них світить Марія-Мати. Лагідна, як вранішня зоря, вона сповіщає про схід Сонця-Христа.
Гідна подиву писанка з мотивами дощу, що зображується у вигляді «грабельок», «гребінців», «трикутничків з гребінцями». Згадаймо, що в Старому Заповіті дощ постає прообразом Спасителя, у Новому - символом ласки й поширення Благої вісті по всьому світові.
|
|
| Писанки-експонат з Музею Ю.Боберського у Яремчі |
Справжнім великоднім дивом є писанка із намальованим Деревом життя, своєрідним утіленням Божої Мудрості, всього доброго і вартісного в людському житті. Це візерунок-код на позначення універсальних понять про світ, гармонію, прагнення досконалості і постійного розвитку. Написані колосся і зерна виявляють Святу Тайну Євхаристії, постають знаками-емблемами Воскресіння. Дубо-
вий листок на писанці віддзеркалює повноту життя християн, Божу справедливість.
Півень із криниць і гребінь підіймав
Зображення птахів на писанках утілює благочестя Святих та їх піднесення до Бога. Зокрема, півня в народі вважали уособленням Бога-Сонця. В українській загадці «Сидить півень на вербі, спустив коси до землі», відгадкою є сонце з променями. Цей птах і в християнстві віддзеркалює Христове світло, що побороло темряву-смерть, є передвісником дня, провідником Божого сонця на землі. Водночас безстрашним віщуном віри, людської душі, яка схована від інших і відкрита Богові, є кінь. Іншою часто зображуваною твариною на писанках постає олень, який символізує пошук Бога. Утіленням новохрещених та Ісуса Христа на писанці є риба. Цим, звісно, не вичерпується багата мова Великодньої писанки.
Божий вияв
Отже, оригінальний орнамент українських писанок не тільки вабить і зачаровує своєю вишуканістю, злагодженістю кольорів, він несе в собі прадавні символи світорозуміння, єднає християнські мотиви зі староукраїнською стихією, поглиблюючи останню. Українське писанкарство є Божественним виявом процесу творчості нашого народу, який споконвіку створював красу і гармонію у світі речей, вкладав у візерунки духовні змісти, прославляв Бога. Фразеологічний вислів «Гарна, як писанка!» є концентром духовно-естетичного ідеалу укра-їнського народу, виражаючи його у вигляді художніх образів.