|
|
Сповнена святості й мудрості, осяяна світлом вселенської любові до Всевишнього й Людини, найвищого творіння Божого, до усього сущого на нашій прекрасній землі, пребагата радістю життя - такою побачили миряни ікону, представлену у Києві, в Музеї Івана Гончара, іконописцями Сергієм і Марією Павелко з Миколаєва.
Диво дивне, сконцентрована молитва, осанна Світу, виткана пензлями й фарбами, талантом людей, що шість років тому заснували в місті, яке за роки войовничого атеїзму майже зовсім втратило церковні та іконописні традиції, творчу майстерню «Небо на Землі» й зібрали під її дахом інші таланти - майстрів Ксенію Глєбову, Наталю Соболєву, Ольгу Нестерову, Костянтина Самойленка, Олену Глєбову.
А ще ікони, написані миколаївськими майстрами, називають намальованим Євангелієм, бо відтворюють вони сюжети із Книги книг: земне життя Ісуса Христа, знаменні події провидіння Божого, разом із Христом оповідають нам повчальні притчі. Ідейний центр експозиції - ікона Благовіщення. Благою звісткою всім нам було й залишається сповіщення Архангелом Гавриїлом, що явився Діві Марії, про прихід у світ білий Сина Божого. З Благовіщення й розпочинаються події Євангелія, яке через неповторну, одухотворену духовним подвигом отця Сергія та його сподвижників ікону, стає нам ближчим та зрозумілішим.
|
|
| Таємна вечеря. Дошка, левкас, яєчна темпера, золочення |
Як розповів отець Сергій, завдання майстрів-іконописців, що на стику двох християнських культур - давньої Візантії й сучасної України створили унікальну ікону, якраз і полягає у тому, щоб наблизити людину до Бога, навчити її читати Біблію, а отримані нові знання обернути на добрі справи. І справді, написана за найкращими традиціями українського іконопису, з якого Бог, Святі, Ангели постають світлими й радісними, ікона спонукає думати, іншими очима подивитися на світ, почати правдиво жити. Даруючи нам Любов, Господь усім своїм єством закликає сповідувати Божі заповіді й беззастережно, завжди виконувати головний вселенський закон, закон Любові, - такий зміст ікон з експозиції миколаївських майстрів.
До майстерні Павелків, що вже відома не лише в Україні, а й далеко за її межами, бо до ікони з України з молитвою вже звертаються християни у Німеччині, Франції, Швейцарії, і навіть у Японії, приходило чимало учнів. Залишилися найталановитіші, ті, що здатні на духовний подвиг. Адже написання ікони та ще за старовинними, дідівськими технологіями, справа не проста. Вона потребує не лише майстерності, а й особливого душевного стану, розуміння відповідальності перед Богом і людьми, проникнення в сутність законів Всесвіту.
Євангельські ікони, представлені в експозиції, - свідчення того, що іконописцям із Миколаєва відкрилася особлива, глибинна мудрість, уся повнота Божого провидіння. Ані відстороненими аскетами, ані недосяжними сутностями постають перед нами Ісус Христос, Матінка Божа, Святі, а близькими серцю Отцем і Матінкою, для яких Людина, Природа в усій своїй красі, у буянні квітів, щедрості виноградної лози, сонячному сяйві, що прикрашають чимало ікон, теж святість. І коли ти бачиш, як Христос, добрий пастор, несе на своїх раменах овечку, що заблукала, розумієш, - він молиться за нас, за кожну Святу Людину.
|
|
Особливість миколаївської ікони і в її виконанні. Як розповідають майстри, працюють вони лише з натуральними матеріалами, які теплі, бо справжні. Пишуть, як прадіди, на дошках із липи або черешні. На дошку можна наклеїти і паволоку, полотно, як основу для живопису. Грунт, а це від чотирьох до п’ятнадцяти шарів, теж із натуральних компонентів - крейди і тваринного клею. Іконописці з школи Сергія Павелка самостійно виготовляють і фарби, беручи для них бразиль-ський гірський кришталь, африканський малахіт чи українські рідкісні матеріали керченіт і чорний турмалін, а ще обов’язково жовток яйця і свячену хрещенську воду. Чимало робіт оздоблено золоченням чи срібленням.
Із зали, де розмістилася виставка ікони, не хотілося йти. Сяйво святих ликів, мережані українські рушники, під якими розвішано мальоване Євангеліє, як колись у хатах наших бабусь, створювали особливий настрій. Радісного кольору додавало й те, що в день відкриття відомі люди - Петро Гончар, художник, скульптор, директор Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», Юрій Мельничук, майстер народного мистецтва з вишивки, Дзвінка Матіяш, письменниця і перекладачка, говорили з кожним, відкритим для розмови про те, що вони побачили на виставці, як зрозуміли задум майстрів-іконописців, роботи яких ще довго експонуватимуться у Києві.
|
|