Святість, яка творить дива, не знає кордонів, її не зупинять навіть величезні відстані. Нещодавно реєстрові козаки Тернопільщини на чолі з отаманом Тернопільського обласного товариства УРК, генерал-майором УРК Сергієм Білим відвідали благословенну Ліванську землю, яка подарувала світові великого праведника і чудотворця Шарбеля. Мощі цього святого стали порятунком для приїжджих страждальців, для тих, у кого залишилась остання надія на Боже диво, щоб звільнитись від душевних та тілесних недуг.
|
|
| Священик отець Роман Дутчак з українськими реєстровцями під час передачі мощів Святого Шарбеля у Лівані. |
«На ліванській землі українські реєстровці відвідали місця, де проживали чотири лівійські святі та отримали благословення від православних ієрархів і патріарха маронітів, - розповідає генерал-майор УРК Сергій Білий. - Приємно, що саме нам, реєстровцям, випала велика честь супроводжувати мощі святого Шарбеля з Лівана в Україну».
Відтепер мощі святого праведника знайшли постійну прописку у центрі Тернополя - в Храмі Непорочного Зачаття, настоятелем якого є капелан Українського Реєстрового Козацтва отець Андрій-Іван Говера.
Святий Шарбель (при народженні Юсеф Махлуф 1828-1898) - арабський католицький святий та чудотворець з Лівану. 1977 року його зараховано до Сонму Святих. Під час канонізації цього ліванського духовного подвижника Папа Римський Павло VI назвав його одним із найбільших святих XX століття.
Святий отець Шарбель здій¬снив більше двадцяти тисяч чудес в Лівані і Сирії, Росії, Україні і Білорусі, Польщі й Німеччині, Франції та Африці, в США.
Чудесні зцілення від цього святого не припиняються і по сьогоднішній день.
Шарбель віддав чернечому життю 47 років, 23 із яких прожив схимником.
Одного разу під час спільної молитви вдарила блискавка. Товариші припали до землі, а на Шарбелеві зайнявся одяг. Проте він настільки поринув у молитву, що навіть цього не помітив…
Шарбель міг стояти на колінах по чотири-п’ять годин. Розмовляти з ним у цей час було марно, бо перебував у глибокій медитації, спілкуючись з Богом. Взимку і влітку ходив у зношеному одязі (згодом одягнув волосяницю з металевим ланцюгом), стоптаних черевиках, без головного убору, не розпалював вогню, щоб зігрітися, ніколи не їв м’яса, не пив вина, спав на вузькій кам’¬яній плиті, а під голову клав поліно, загорнене в грубу тканину. Він завжди мовчав, лише в думках повторював слова молитви.
|
|
| Святий чудотворець Шарбель. |
Коли через 50 років після його смерті відкрили гробницю - не виявили жодного тління, як у людини, що просто заснула. Із тіла святого десятки років лилася дивовижна священна цілюща пасока, яка за століття аж по вінця наповнила дві труни. Багато її витекло просто на землю.
Отець Шарбель не лише володів здатністю жити у мирі й дружбі з дикими звірами, рятувати людей від стихійних лих, а й лікувати хворих. Двадцять тисяч дивовижних зцілень за молитвами до нього зафіксовано вже після його смерті в Лівані і Сирії, Росії, Україні і Білорусі, Польщі й Німеччині, Франції, Африці, США.