Рушник український висить переді мною, на іконі.
Навіює козацьку Січ і всю історію до волі.
М. Щасливий
Радість і жура козака Василя Коби
Директор Перечинської загальноосвітньої І-ІІ ст. школи-інтернату полковник УРК Василь Коба людина добре знана у районі. Закінчивши математичний факультет Ужгородського державного університету, тридцять шість років тому, він вперше переступив шкільний поріг у новій якості - вчителя математики Тур’я-Пасіцької восьмирічки. Молодого вчителя, що виріс у селянській родині у сусідньому селі Туриця, добре сприйняли не лише колеги-педагоги, але й учні та їх батьки.
…Здібного молодого математика й сільського активіста Василя Кобу невдовзі помітили у райвно й призначили директором Раківської восьмирічки, а згодом односельчани обирають його головою Турицької сільської ради. Коли у 1986 році йому запропонували очолити організаційний відділ райвиконкому, то погодився не одразу. Єдиним аргументом на користь влади, згадує сьогодні Василь Федорович, була можливість краще пізнати район, а потім знову повернутися у школу.
|
|
| За вишиванням серветки - восьмикласник Василь Дзюринець. |
Головним уроком, який вдалося засвоїти на посаді заворга райвиконкому, жартує мій співбесідник, стало усвідомлення того факту, що з владою можна не лише сперечатися і дискутувати, але й досягати консенсусу. Особливо тоді, коли чітко знаєш чого й задля кого домагаєшся.
Цим уроком Василь Коба й послуговується упродовж більш ніж двох десятків років перебування на посаді директора школи-інтернату. Про його авторитет в районі засвідчує хоча б те, що чотири скликання підряд він - незмінний депутат районної ради, де очолює бюджетну комісію. Він переконаний: успішне функціонування такого специфічного навчального закладу, як школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування потребує не лише постійної уваги з боку влади, але й тісних зв’язків з громадськими організаціями, благодійними фондами. І доводить це на ділі. Упродовж кількох років дирекція Перечинської школи-інтернату успішно реалізує ряд проектів спільно з благодійним фондом «Християнська допомога Східній Європі» з Нідерландів. Зокрема, в рамках проекту «Дитина у родині», десятки вихованців уже втринадцяте проводитимуть літо у голландських сім’ях. Завдяки проекту «Студентський план» реконструювали одне із спальних приміщень під сучасний гуртожиток для старшокласників. Наразі завершується впорядкування новозбудованого соціального триповерхового будинку для випускників. Як голова обласного благодійного фонду «Фонд Фреда в Україні», засновником якого є голландський меценат Матсер, Василь Коба активно переймається й проблемами дітей-сиріт в інших районах області. Зокрема, за останні роки для них закуплено 14 квартир та 4 індивідуальні житлові будинки.
Але, насамперед, він залишається вмілим наставником педколективу, з доволі жорстким, як кажуть про нього колеги, але неконфліктним стилем управління. Що ж до вихованців, то кожен з них для директора - це його і радість, і жура.
Із особливою теплотою пан Василь говорить про ветеранів школи - Євгена Івановича Сенченка, Любов Василівну Геник, радіє успіхам молодих колег - вчительки математики Марії Кошути, вчительки початкових класів Нелі Гоєр та інших, які цілком віддають себе дітям. Чимало добрих слів адресує й іншим педагогам-однодумцям, які, як і він, у повсякденній роботі з дітьми керуються життєвою мудрістю: поливаючи квіти - поливай корінь, виховуючи дитину - звертайся до її серця. Гордістю директора є випускники школи, понад 70 з яких наразі навчаються не лише у вузах області, але й в столичних навчальних закладах. Багато з колишніх вихованців працюють педагогами у школах Перечинщини, Максим Олаг та Рудольф Дзуринець - актори Закарпатського музично-драматичного театру. Олександр Шелевій - лише навчається на географічному факультеті УжНУ, однак уже добре знаний у молодіжному середовищі краю. Він очолює Закарпатське обласне молодіжне товариство сиріт «Доля», активно працює в громадській раді при Закарпатській обласній державній адміністрації.
Віків передзвони все линуть та линуть,
на славу, на спомин тобі, Перечине!
Ці віршовані рядки уродженця Перечинщини, члена Національної спілки письменників України Івана Козака - перше, що приходить на думку, коли переступаєш поріг шкільного музею «З бабусиної скриньки».
- За шість років, що минули з часу його відкриття, - розповідає Василь Федорович, музей став незамінним чинником формування у наших вихованців розуміння нерозривного зв’язку минулого, сучасного і майбутнього. Без цього, переконаний досвідчений педагог, не можна виховати справжнього патріота. Силами педагогічного та учнівського колективів у музеї вдалося зібрати чудові експонати не лише з населених пунктів Перечинщини, але й із сіл Великоберезнянського, Виноградівського, Міжгірського, Тячівського районів. Розміщені на площі понад шістдесят квадратних метрів, вони створюють цілісну картину життя і побуту чотирьох основних етнографічних груп українців Закарпаття: долинян, лемків, бойків та гуцулів. Шкільний музей - предмет особливої гордості директора. Серед тих, хто долучився до цієї справи, були: заслужений працівник культури Жанна Сухоліт, педагоги Марина Комишна, Лариса Ганчак, Неля Єжова, Любов Ваган, Ірина Судакова та ряд інших. В експозиції музею чільне місце відведено записам спогадів старожилів, автентичному фольклору, фотодокументам, подарованих музею шанувальниками старовини з різних куточків Перечинщини.
|
|
| Василь Коба (другий праворуч) з козаками реєстровцями Володимиром Кравцовим, Анатолієм Мальованим та Миколою Романом перед церемонією посвяти. |
Під незмінним керівництвом Мирослави Тимофеєвої, шкільний музей Перечинської школи-інтернату став не лише місцем, де по особливому сприймаються уроки з історії, літератури чи виховні заходи з народознавства, але й відіграє важливу роль у духовному житті райцентру. Тут залюбки зустрічаються народні майстрині-вишивальниці, поціновувачі виробів з лозоплетіння, які проводять для вихованців закладу своєрідні майстер-класи. Незабутнє враження справляють й різноманітні фольклорні розважальні заходи, організовані учнями школи-інтернату.
Для її вихованців, яким з вини дорослих не вдалося взяти в дорогу життя часточку тепла рідної домівки, музей став своєрідною «пуповиною», яка зв’язує їх з новою, великою шкільною сім’єю. Тож, невипадково, майже половина площі музею відведена постійно діючій виставці дитячих робіт, а на «Родинному дереві» - фотографії всіх випускників.
За три десятиліття існування Перечинської школи-інтернату, завдяки подвижницькій праці педагогічного колективу, тут склалося чимало по-справжньому сімейних традицій. Та є серед них одна, що сприймається особливо символічно. Кожна випускниця школи, завершуючи навчання, залишає на згадку про себе вишитий власноруч рушник. Як частку власної долі, у якій, попри все, переважають яскраві, життєстверджуючі кольори.
Бо козаки - то завше козаки!
Час летить швидко. На зміну одному поколінню вихованців школи приходить інше. Та незмінними і багатшими стають традиції школи, все більше небайдужих людей долучаються до того, щоб її вихованці могли легше адаптуватися в суспільстві. Серед численних друзів школи - обласний та районний осередки Українського Реєстрового Козацтва. Отаман Перечинського районного товариства УРК, генерал-майор УРК Михайло Лакатош для школи уже давно - людина своя. Колишній керівник райвідділу внутрішніх справ, згодом - керівник району, ще у 2003 році став ініціатором створення на базі навчального закладу полку УРК ім. Дмитра Байди-Вишневецького. Ініціаторами низки спільних заходів, зокрема, запрошення вихованців школи на концерт в обласній філармонії, вручення навчальному закладу в рамках традиційної благодійної акції «І у вас, і у нас хай буде гаразд» спортінвентарю, виступили керівник адміністрації Гетьмана УРК у Закарпатській області, маршал козацтва Федір Харута та начальник штабу обласної організації, генерал-лейтенант УРК Володимир Подгорецький.
Ознайомлення учнів з історією українського козацтва, переконаний полковник УРК Василь Коба - один з вагомих чинників підвищення рівня військово-патріотичного виховання, утвердження в учнівському середовищі української національної ідеї, традицій козацького лицарства та шляхетності. Тож цьогорічна посвята у реєстровці більше сотні школярів стала одним із найбільших резонансних позакласних заходів…
Майбутні лелі і джури, козаки і берегині готувалися до цієї події заздалегідь. Вивчали історію реєстрового козацтва, готували спецвипуски шкільних стіннівок, святкову програму художньої самодіяльності. Ритуал посвяти проводили - в.о. отамана Закарпатського обласного товариства УРК Володимир Подгорецький, отаман Перечинського районного осередку УРК Михайло Лакатош, отаман Ужгородського міського товариства УРК Анатолій Мальований, його заступник Володимир Кравцов, голова ради старійшин, генерал-майор УРК Микола Роман. В єдиному строю з юними новобранцями стояв і їх наставник - учитель історії Сергій Гордійчук, який першим виголосив клятву на вірність українському реєстровому козацтву. Козаками цього дня стали Микола Рубцов, Юрій Матей, Василь Заводяк, Віктор Маурер та інші, які, по завершенню урочистостей, під звуки козацького маршу гордо крокували повз прапор Закарпатського обласного осередку УРК, ніби підтверджуючи слова ведучих святкового дійства Антоніни Кравченко та Отто Вірага:
Ми маршируємо і сотнями
й кошами,
Погляньте лиш на нас -
які ми молодці!
Неначе ті, що в битви
вирушали,
Бо козаки - то завше козаки!