Хто не дивувався з чудернацької української поговірки: «Де два українці, там три гетьмани»? Метафорична та самокритична – вона відображає сумну дійсність у становленні та розвитку так потрібного Україні демократичного та патріотичного козацького руху.
Запорізький край, з овіяними легендами островом Хортицею, музеями, науково-дослідним Інститутом козацтва НАНУ, – колиска українського козацтва.
Мешканці краю з народження вдихають вільний козацький дух, переймають традиції Запорізької Січі, тієї, з сивої минувшини, і сучасної.
Вже зараз таких «січей» тільки у нашому місті аж … шість. Це і Запорізьке Військо Низове «Запорізька Січ», Спілка козаків України «Військо Запорозьке низове», Міжнародний союз козаків «Запорізька Січ», Запорізький козацький округ Козацького війська Запорозького, Спілка козаків Південно-східної України «Військо Запорозьке».
Нині на Запоріжжі іде інтенсивний процес створення осередку Українського Реєстрового Козацтва.
Ось цікава деталь. Якщо козакові будь-якої з цих організацій дати статут не його, а іншого козацького осередку, то він з повною упевненістю скаже, що це статут його організації, тільки, бачте, із зміненою назвою. Справді, так воно і є.
Всі (а ми порівняли п’ять статутів козацьких організацій) мають одну і ту ж мету – відродження козацького устрою життя, розвиток козацької моделі демократії, самоврядування, відродження історико-культурних традицій, поліпшення добробуту народу та розбудову вільної України. І щодо свого устрою, структури, організаційних та комерційних питань майже повторюють одне одного.
Усі організації керуються Конституцією України, Указами Президента, своїми Статутами та не переслідують політичних цілей.
Так в чому ж таки суттєва різниця між ними? Пробачте, панове козацька старшина, але її немає.
Хіба то різниця, якщо в одній організації обирають отамана та старшину на рік, а в іншій «правлять» безперервно по п’ять років?
А як немає суттєвої різниці, то постає риторичне і знайоме всім питання: «Навіщо платити більше?»
І справді, навіщо? Платити за розбрат, непорозуміння, амбіційність, (пробачте за прямоту), зневагу, зловживання патріотичними настроями і т. ін.?
І платити дорогою ціною, як лебідь, рак та щука!
В одного з авторів цих рядків ще в недалекому 1996 році була спроба примирити козацькі осередки отаманів А. Яроша та О. Панченка (про що йшлось у статті «Хай їм грець, отим альтернативам!», „Запорізька правда” від 24.04.96 р.). А чим закінчилось? Кількість «гетьманів» (пробачте, панове отамани) тільки зросла. І цьому згубному процесу немає, мабуть, кінця, хоч всі козацькі осередки розуміють, що це хибний шлях. Ще ніколи роз’єднання та протистояння не приносили користь, а тільки згубу та занепад.
І хоча кожен козацький осередок, як визначено у статутах, дбає «про єдність Українського козацтва», його розквіт, на ділі ж кожен з отаманів палить на самоті лише «свій тютюн».
Так, ми переживаємо складні часи чищення «авгієвих стаєнь» після невдалого та аморального правління та пробуємо «на смак» отих ще незнаних європейських стандартів. А навіщо?
У нас були і свої, випробувані часом, відстояні у кривавих січах, найдемократичніші, найсправедливіші козацькі норми розвитку суспільства.
Хіба Конституція Пилипа Орлика не є еталоном кращої форми демократії і для нашого часу?!
Але ж є ще у нас оте трохи амбіційне та незрозуміле, що стоїть мармуровою стіною на дорозі до єднання.
Деякі козацькі осередки чомусь наввипередки запрошують на всілякі свята «зарубіжних» козаків замість того, щоб поєднатися з рідними братами та порадіти разом, а потім планувати, утверджувати та розбудовувати країну, всіляко підтримуючи та заохочуючи один одного.
Добре відомо, що іще за часів Визвольної війни українського народу 1648- 1654 рр. і гетьманства Богдана Хмельницького реєстрове козацтво заявило про свою державотворчу місію.
Під керівництвом славетного гетьмана набував поширення статус козаків - на всі верстви населення з метою утворення держави вільних виробників споживчих товарів.
Тому сучасне державотворення неможливе без активного сприяння козацьких осередків, їх волелюбного настрою та активної дії.
Козацький рух в Україні має бути одним із вагомих постулатів державної політики!
В Україні створена Всеукраїнська партія духовності і патріотизму, що її очолює Гетьман Українського Реєстрового Козацтва, відомий вчений, директор Інституту штучного інтелекту, доктор технічних наук та доктор богослов’я Анатолій Шевченко. Партія розпочала свою велику об’єднавчу місію та залучення до своєї роботи досвідчених, авторитетних нащадків славетних козаків.
Ми бачимо шлях до такого єднання. Це - об’єднання всіх патріотичних духовних сил, козацьких осередків навколо Українського Реєстрового Козацтва в єдину могутню інтелектуальну козацьку організацію – Єдине Українське Реєстрове Козацтво.
- Чому саме Реєстрове? - закричить дехто зразу ж. Чому не Міжнародний Союз козаків чи щось інше? Суть не в назві. Справа в тому, що на сьогоднішній день Українське Реєстрове Козацтво – наймогутніша, найбільш структурована та організована, інтелектуальна організація.
А ще Гетьман УРК Анатолій Шевченко - високоінтелектуальна, відома у світовій науці особистість, авторитетна людина. Хіба потрібен кращий осередок для кристалізації патріотичних та інтелектуальних сил?!
Давайте, панове козаки, подивимося один одному в очі та скажемо по правді: немає чогось особливо відмінного у Запорізького низового козацтва, Південно-східного чи Міжнародного, зате могутньою хвилею йде по Україні від серця до серця, від одного козацького осередку до іншого велика об’єднавча сила – Єдине Українське Реєстрове Козацтво! Тож – приєднуємось!