Книга Анатолія Шевченка “Христос” розплющує очі багатьом
“Автор має надію, що ця книга допоможе хоча б одній людині знайти свій шлях до Бога, бо тоді можна вважати, що праця над книгою, як і все життя автора, не були марними”.
Цими словами Анатолій Шевченко звернувся до читачів у передмові до своєї науково-популярної і досить незвичної у нас монографії “Христос”. Відомо, що і в західному світі грунтовної духовної літератури не так уже й багато, а в Україні й поготів – дався взнаки атеїстичний радянський режим, наслідки якого повністю не здолані й подосі. Тому-то духовні теми, та ще й у доробку світських авторів, – рідкість.
Хто ж він, той, що наважився створити подібне видання?
Природно, передовсім цікавимось авторською постаттю, узявши до рук книгу: чи варто йому довіряти і витрачати час на читання?
Анатолій Шевченко вже опублікував монографію “Християнство – історична закономірність” і навчальний посібник “Основи християнства: шлях до істини”, перекладений не тільки російською мовою, а й англійською і перевиданий у США. А тепер, наприкінці 2004 року, у видавництві “Наука і освіта” побачила світ книга “Христос”, відрадно – українською мовою. Вона прекрасно ілюстрована репродукціями художніх шедеврів всесвітніх геніїв, серед них – Леонардо да Вінчі, Пітер Рубенс, Рембрандт ван Рей, Річчі Себастьяно, Ель Греко…
Малюнки, таблиці і схеми, математичні формули і порівняння, цитати з творів святих отців і, звичайно, з Біблії допомагають розкривати зміст монографії. Призначена вона для студентів гуманітарних факультетів навчальних закладів і старшокласників, будь-якої молоді і старших людей, для всіх, хто вірує або прагне до віри у Всевишнього. Хто шукає шляху до Нього і хоче пізнати самого себе. І осмислити: для чого кожний із нас народився та яку місію повинен виконати за життя на землі.
Хоч це і наукове дослідження, з безліччю аргументів, доказів, але написане дохідливо, доступно – все геніальне, як мовиться, просте. Вдаючись до логіки і філософських узагальнень, автор розглядає Біблію як правдиву Богонатхненну книгу, втаємничена інформація якої із досягненнями сучасної науки все більше розшифровується. Але саме для тих, хто її читає з вірою і відкритим серцем.
Послідовність книг у Святому Письмі, наголошує А.Шевченко, - тотожна послідовності хімічних елементів у Періодичній таблиці Дмитра Менделєєва, де є вільні місця. З другим приходом Христа Бог передасть нам нові книги і відкриє нові знання.
З наукової точки зору в монографії розглядається створення Всесвіту – початкового Простору, Часу, із Небуття Буття, що не суперечить постулатам Біблії, а підтверджує їх. Багато уваги приділено тому, як виникла матерія. Для взаємодії з нею Богові – Духу необхідно було народити Посередника, Архітектора Всесвіту, Конструктора життя – Ісуса Христа, котрий одночасно може мати два стани: духовний і матеріальний. Через Сина Божого прийшли життя, шлях, істина, любов, розум, як підкреслює автор. А виконавцями в розбудові Космосу стали Ангели, які створені раніше від людей, можуть матеріалізуватися, мають душу, інтелект і складають цілу Ієрархію.
Мільярди років еволюціонує матерія, щоб досягти кінцевої мети – створення людини, спочатку господаря Землі, затим – Сонячної системи, нарешті – Всесвіту. Закони Небес мають запанувати і на Землі. Але Ангел Світла став дияволом – еволюція людства пішла шляхом зради Богові. Однак Той не знищив своє творіння, а велику місію нашого спасіння й повернення до духовності поклав на Христа, який власною кров’ю заплатив за людські гріхи.
Отож сенс розумного життя людини – це постійний рух до Бога, пізнання Його. Та до Нього можна прийти тільки через Христа, і це автор науково доводить. Щоб самовіддано служити добру, правді, любові, треба ступити на вузький і тернистий шлях, як в Ісуса. Іншого – немає. Вчений докладно розглядає Біблійний сюжет: життя Сина Божого, Його боротьбу із сатаною, смерть і воскресіння. Аналізуючи книги Старого і Нового Заповітів, він приходить до висновку, що нині Рай порожній і чекає на гідних людей, щоб дарувати їм вічне щастя. Назад у майбутнє, час райського життя Адама і Єви до гріхопадіння, можна прийти через молитву і покаяння, праведні вчинки й думки.
Протягом усієї розповіді, буквально на кожній сторінці книги, професор звертає увагу суча
сного інтелектуального читача на істинність і красу Біблійного слова та наводить приклади з нашого буття, що підтверджують історичні події, викладені у Книзі книг.
У монографії висловлена і стривоженість тим, що й ми тепер так мало дбаємо про духовність. І зроблено справедливий висновок: “Якщо в розвитку цивілізації духовне зростання людини не випереджає розвитку економіки і політики – цивілізація прямує до загибелі”. Справді, згадаймо, що саме через надмірну пристрасть до тілесних насолод і благ зникли з обличчя Землі цілі народи – майя, інки, ацтеки, стародавні Єгипет, Греція, Римська імперія. Впав і Радянський Союз, наскрізь просякнутий тоталітарно-атеїстичною ідеологією.
Однак автор з переконанням підсумовує: “Бог – об’єктивна реальність, існує незалежно від нашої віри, знань, свідомості. Творець матерії та життя пізнається свідомістю через органи чуття, віру, любов, інтелект.” І обнадійливим стає те, що все більше людей упевнюється в тому, що Він є і завжди буде. Образ Всевишнього кожен із нас розуміє по-своєму, залежно від ступеня свого розвитку.
Дух Помаранчевої революції, феноменального явища в історії довжиною у 7 тисяч років, уселив у нас віру: людська цивілізація не загине зовсім скоро, у нашому III тисячолітті прийде вдруге Христос та переведе очищених від гріхів на вищий рівень еволюції – у Божественний райський сад.