“Козацький сміховник” – нова книга гумору і сатири відомого запорізького письменника Петра Ребра. Події давні і сьогочасні подаються крізь призму сміху, справжніми майстрами якого були славні запорожці – глибоко шановані автором предки. Схильність запорожців до сміху П.Ребро називає дивовижною і вважає свідченням високості козацького духу. Тож не дивно, що один із найвідоміших у країні “сміхотерапевтів” величезну частину своєї творчості присвятив продовженню саме козацьких гумористичних традицій - дивитися на життя примруженим оком, з певною долею іронії. І не тільки на життя – на себе теж. П.Ребро переконаний, що сміхотерапія, якою нині, до речі, захоплюються й американські лікарі, вірно служила запорожцям ще 300-500 років тому. Перефразовуючи відомий вислів, він стверджує, що Україна вижила саме тому, що сміялася. Тож не забуваймо про почуття гумору. Нехай воно живе в кожному з нас і допомагає переборювати будь-які труднощі.
КОЗАЦЬКА МОЛИТВА
До церкви причвалав старий козак.
В поклоні ледве до землі зігнувся:
- Зроби, о Боже милосердний, так,
Щоб я сьогодні ж в турка обернувся!
Почув слова ці випадково піп,
Що і походи знав в житті, і битви:
-Ти, батьку, збожеволів? Чи осліп?
Що за безглузді просьби і молитви?
Хіба не турок напада на Січ?
Хіба не він чека на нас край шляху?
Козак зітхнув: - Не в тому, отче, річ!
Я зроду не молився ще Аллаху.
Конини навіть в рот я не беру,
А навпаки – люблю вминати сало.
Я просто хочу, щоб, коли помру,
Хоч на одного турка менше стало!
ЯК ПАН ПОКЕПКУВАВ
Пан кепкував із козака:
-Гей, запорожцю, слухай!
Ти часом не у віслюка
Свої позичив вуха?
-Єге ж, бо чутка скрізь пішла
(народ брехать не стане)
Про те, шо розуму в осла
Позичили ви, пане!
ЩО ТАКЕ ГРІХ?
Баба лає козарлюгу,
Лупить кулаками:
-Гріх, беззубий волоцюго,
Бігать за дівками!
Дід з досади пихнув димом
І зітхнув: - Ех, мати,
Гріх не бігати за ними,
Гріх не доганяти!
ЯКА ГОРІЛКА КРАЩА?
Питав Левко – ледащо:
-Скажіть, а оковита
Яка, братове, краща –
З пшениці чи із жита?
-Обидві підходящі, -
Сказав козак Мазниця,
Але ота найкраща,
Що п’єм ми на дурницю!