Таке рішення для увічнення пам’яті славного українця, який відіграв визначну історичну роль у розвитку державності України, прийняв виконавчий комітет Полтавської міської ради. За цим рішенням - численні побажання та аргументовані клопотання жителів не лише обласного центру, а й усього регіону, волевиявлення великої громади.
Згідно з міськрадівською постановою вже проводиться відкритий конкурс на вибір кращого місця розташування і об’ємно-просторове вирішення пам’ятника Івану Мазепі.
Як повідомив голова правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників, заслужений діяч мистецтв України Юрій Самойленко, який очолює журі конкурсу, розглянуті перші проекти пам’ятника видатному гетьману вражають оригінальними ідеями об’ємно-просторового вирішення та новими підходами в трактуванні і розкритті складного за своєю психологічною характеристикою багатостраждального образу борця за незалежну Україну, натхненника визвольно-козацького духу в багатьох поколіннях.
Повернення народної пам’яті
Національна спілка майстрів народного мистецтва України спільно з Міністерством культури і туризму провели в селі Буша, що на Вінниччині, перший всеукраїнський симпозіум каменотесного мистецтва “Буша – 2005”, в якому взяли участь дванадцять майстрів художньої обробки каменю із різних міст і сіл. Відповідно до програми симпозіуму, учасники мали завдання виготовити із місцевого каменю-пісковику пам’ятні знаки для вшанування видатних майстрів та дослідників народного мистецтва України, що пішли вже із життя.
Враховуючи високі художні вимоги і стислі строки заходу (всього 20 днів), виконати таке складне завдання було непросто. Слід додати, що необхідною умовою програми симпозіуму організатори поставили дотримання народних духовно-мистецьких традицій кам’яної скульптури, якими так багата наша культура.
Учасники симпозіуму блискуче справилися із своїм завданням – десять білосніжних кам’яних пам’ятників постали перед глядачами під час урочистого завершення симпозіуму. Вони будуть встановлені на могилах видатних майстрів – Тетяни Пати в Петриківці на Дніпропетровщині, Григорія і Михайла Денисенків у Василькові на Київщині, Адама Жука в Києві, Олександри Селюченко та подружжя Гаврила і Євдокії Пошивайлів в Опішному на Полтавщині, Ольги Леонової в селі Жорнище на Вінниччині.Під час урочистого закриття симпозіуму звучала провідна думка про те, що “Буша – 2005” розпочала якісно нову форму проведення подібних заходів. Цьогорічний результат перевершив сподівання навіть організаторів, тому що він відкрив давно забуту етнічну меморіальну культуру, яка ще сто років тому повноцінно побутувала в українських селах.
Отже, учасники й організатори “Буші – 2005” зробили перший скромний крок у відродженні давніх форм каменотесного промислу, форм, які є органічні для нашої етнічної культури, для нашого сприйняття і розуміння краси. Адже її критеріями наші пращури міряли світ і визначали нею його цінності.