-Шановне козацьке товариство, побратими! Пані та панове! З великим хвилюванням прибув я сьогодні на славний острів Хортиця.
Я прийшов на острів, який багато століть тому сходив не один десяток Ющенків - Лубенського полку, Костянтинівської сотні, щоб поклонитися їх славній пам’яті. Переконаний, що під цим небом, під Чумацьким шляхом, вони тисячі разів міркували над питанням, яке бентежить душі не одного українського покоління: як мати власну незалежну державу, як її боронити, як знайти злагоду й порозуміння, у тому числі і в громадських структурах, які воліють бачити Україну спільною і незалежною.
Я надзвичайно щасливий, що разом зі своєю родиною знаходжуся у такому славному козацькому колі і на такій славній землі. Незалежно від того, шановні друзі, де ми народилися - в Україні, на Сході чи на Заході, місце, яке сьогодні нас зібрало, є істинно святим. Цьому острову судилося стати гранітною колискою українського козацтва, а разом з ним - і всієї нашої української нації. Адже в козацьких літописах наших предків так і називали - „українським козацьким народом”.
З найдавніших часів ця земля була зосередженням волі й могутності України. Як Дніпрову воду, черпали тут свою силу князь Святослав, Байда Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко і все преславне наше військо запорізьке. Звідси по всій українській землі розлилося козацьке море, якому ніколи не висохнути і не зміліти. Ніде в світі не дихається так вільно, як тут.
Прислухайтеся, браття! Тут кожен камінь говорить про славу і честь України, про запорозьке лицарство, яке перетворило Дике Поле на процвітаючу твердиню християнства. Тут могутні дуби розповідають про далекі походи і про визволених з неволі наших братів. Тут вітер співає про вільних людей, які п’ятсот років тому створили республіку без холопа і без пана.
У країні козаків і чоловіки, і жінки, і діти знали грамоту, чим дивували сучасників-іноземців. А підтримана Військом низовим запорозьким Могилянська Академія була унікальним університетом, світочем знань для всієї Східної Європи. Вершиною козацької мислі стала Конституція Пилипа Орлика – перша в Європі. Пам’ятаймо – козацтво славне не мечем, а й пером, думкою, словом і розумом.
На острові Хортиця наше коріння. Любов до цього місця – це частина нашої ідентичності. Ми присягнули дорожити ним, відроджувати його. Ми не можемо втратити ні цих дубів, ні цього каміння, ні цієї води, бо інакше ми втратимо частину нашої української душі. Ми зробимо Хортицю нашою національною гордістю, місцем паломництва для всіх українців в Україні і не в Україні.
Сімнадцять днів і ночей Майдан був полем мирної боротьби за волю України. Тоді кожен, хто там стояв, міг повторити слова гетьмана Павла Полуботка: „Заступаючись за Батьківщину, я не лякаюся ні кайданів, ні тюрми”. Мирна перемога Майдану продовжує ряд козацьких перемог, серед яких Кафа і Корсунь, Збараж і Конотоп. Сьогодні, як і сотні років тому, про перемогу української нації говорить вся Європа.
Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Нам потрібно викорчовувати поле глибокої корупції та обману, повернути людям віру в добро і справедливість. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури. Перед нами ще багато роботи зі збереження пам’яток історії та культури, патріотичного виховання молоді, допомоги місцевим громадам.
Зараз поступ України тільки починається, і для мобілізації сил та підтримки духу нам знову потрібна справжня козацька сила. Козаки повинні першими дати суспільству новий імпульс для подальшого руху. Вам, панове товариство, належить дати приклад того, як треба чесно служити своїй країні і своєму народу.
Перший приклад ми показали, зустрівшись на спільній Раді. Я дякую вам за це. Сьогодні справдилось бажання багатьох гетьманів, багатьох поколінь українців, які роками мріяли побачити козацтво єдиною великою силою. Знаю – це було нелегко. Комусь довелося переступити через власні амбіції, комусь - через старі образи. Ви, панове отамани, зробили велику і благородну справу для України – відтепер українське козацтво буде єдиним цілим.
У нашому братстві не буде старших і молодших. Кожен козак і кожна громадська організація будуть оцінюватись за своїми справами. Кожна з організацій має знайти себе у наших об’єднаних зусиллях. Ми будемо йти до єдності поступово, але неухильно.
Ми – європейська нація, яка хоче жити в Об’єднаній Європі. Родині її народів ми готові принести наш неповторний досвід свободи і демократії. Відродження українського козацтва – це унікальне поєднання європейської демократії з нашими традиціями вольності і демократії.
Держава робитиме все для того, щоб українське козацтво єдналось і міцніло. Незабаром буде створена Національна програма розвитку українського козацтва. Сьогодні я підписав Указ про створення Координаційної Ради Українського козацтва з представників козацьких організацій та призначення Радника президента України з питань козацтва. Хочу, щоб їх робота стала містком, що поєднує козацтво з органами влади та громадськими організаціями.
Чи буде на це ваша згода, панове козаки й отамани....
Майже чотириста років тому козаки так виклали королівським послам свою роль і призначення: „Подібно до наших предків, хочемо й ми користуватись вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать рицарським людям... Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків ті права і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з примноженням слави. І щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні часи.”
Нехай ці великі слова, шановні друзі-козаки, служать дороговказом для нас на всі часи.
Слава козакам!
Слава Україні!