|
|
Усіма кольорами життя розмальовує одноманіття донецького степу повноводний у будь-яку пору року Сіверський Донець. Саме ця ріка позичила свою назву каналу Сіверський Донець - Донбас, що постачає воду у п’ятимільйонний промисловий регіон. Оберіг Донбасу, водоносна артерія, стратегічний об’єкт номер один – так називають канал та каскад водосховищ, які забезпечують життя в одній з найбідніших на водні ресурси областей України.
Вже п’ять років за угодою з державним підприємством „Укрпромводчормет” санітарну зону водоканалу завдовжки 27 кілометрів та два питних водосховища - Верхньокальміуське і Макіївське резервне - охороняють козаки з виробничо-комерційної фірми „Клейноди”, що діє при Першому Землянківському полку УРК.
Санітарна зона – не санаторна
Господарство у ДПП „Укрпромводчормет”, яке щодня подає споживачам 2 мільйони кубічних метрів води, чимале – канал, водосховища, насосні та фільтрувальні станції, водні лабораторії. Нещодавно на підприємстві, очолюваному Анатолієм Орловим, розпочалася масштабна реконструкція. Тектонічні зрушення в руслі каналу, його тривала експлуатація призвели до виникнення деформацій споруди, і як наслідок – втрат води, проникнення в канал грунтових вод. Генеральний директор „Укрпромводчормету” Анатолій Орлов переконаний: нормальний стан водогону – це висока якість води і добре здоров’я людей. Наприкінці минулого року на Горлівській ділянці за унікальними технологіями було сановано близько 800 метрів питного трубопроводу. Нові сучасні технології і матеріали використовуються в ході реконструкції каналу Сіверський Донець-Донбас, на спорудженні дюкера через балку Курдюмівка, а також при модернізації фільтрувальних станцій, санації міських розвідних мереж. Як зазначив Анатолій Орлов, на реконструкцію об’єктів „Укрпромводчормету”, котрі працюють восьмий десяток років, з бюджету виділено 4 мільйони гривень. Професіоналізм колективу підприємства, величезний досвід спеці-алістів - запорука того, що „Укрпромводчормет” і надалі забезпечуватиме Донбас питною та тех-нічною водою, чимдалі кращої якості. Генеральний директор не без гордості розповідає, що за 75 років функціонування підприємства з причини „водяного фактору” в області не було жодної НП. Та все ж у Анатолія Орлова і його колег є неминущий „головний біль” – браконьєри й городяни, що за всяку ціну хочуть відпочивати саме у санітарній зоні каналу чи водосховищ.
Щоправда, з появою кінних охоронних роз’їздів порядку на заборонених берегах стало набагато більше. Раніше, до приходу козаків, Сіверський Донець-Донбас охороняла міліція, яка всі сили кидала на боротьбу із злочинцями, тож тут - працювала за залишковим принципом. Коли реєстровики Першого Землянківського полку УРК приступили до охорони санітарної зони, на її території були і накатані дороги, і пляжі.
- Якби не козаки отамана Олександра Говорунова, тут би таке й було б, - говорить начальник Макіївської дільниці каналу Олександр Чернишов. – Від посту № 8 на інспекторській дорозі каналу, де ми з вами знаходимося, до залізничного вокзалу Макіївки усього 700 метрів, поряд - дачі. Так що бажаючих відпочити у санітарній зоні каналу чи на сусідньому водосховищі хоч відбавляй. Роз’яснювальна робота не дає бажаного результату, нам залишається лише посилювати охорону об’єктів. Козаки з роботою справляються дуже добре, вони цілодобово патрулюють закріплену за ними територію і, що дуже важливо, розуміють, яка відповільна справа доручена їм. У багатьох ситуаціях, про що ми розкажемо пізніше, реєстровці показали – вони справжні козаки, для яких обов’язок понад усе.
Задоволений роботою козацьких патрулів і начальник Верхньокальміуської дільниці Донецького районного управління ДПП „Укрпромводчормет” Валерій Селищев. Разом з ним та директором „Клейнодів», підполковником УРК Юрієм Гілевським ми пройшли берегом водосховища – навколо зелено, чисто, наче намальовано. «В санітарно-захисній зоні постійно слідкуємо за порядком, - говорить Валерій Селищев. – Прибираємо сушняк, озеленюємо територію, а охорона її від несвідомих громадян - справа Юрія Гілевського та його козаків».
|
|
Тієї ж миті з-за дерев з’явився кінний роз’їзд. Знайомлячись з господарством „Укрпромводчормету”, ми ще не раз зустріли козацькі патрулі, склада лося враження, що вони рухаються з інтервалом у якісь лічені хвилини.
Як навчити пересічного громадянина жити за правилами?
Юрій Гілевський на власному досвіді переконався – це не просто. У літню спеку на берегах питних водосховищ затримують і хлопчаків, і керівників підприємств, яким, здавалося б, зайве пояснювати, що таке санітарна зона. Директора одного з крупних заводів, відому в області людину, козаки кілька разів ви-проваджували з забороненої території. Спочатку він обурювався - я такий-то. Козаки брали під козирьок, мовляв, дуже приємно, але негайно просимо покинути зону, і супроводжували промислового генерала до найближчої наїждженої дороги. Тепер директор планує укласти з охоронною козацькою фірмою угоду про патрулювання заводської території.
У день журналістського рейду козаки затримали на каналі кількох підлітків, що купалися. Передали отаману, той до батьків – один з хлопчаків порушує правила вдруге. Мама хлопця на затримання його у санітарній зоні відреагувала по-своєму: „Вам що, шкода, що дитина купається?” Юрій Володимирович чемно пояснює, що це ж питна вода, та й небезпечно, бо канал глибокий, ще глибше Верхньокальміуське водосховище – 30 метрів, тут і до біди недалеко. Сподівається, що хлопчина і його батьки все ж таки зрозуміють існуючі правила.
Коли зброя – чоловічий характер
Кілька років тому на березі водосховища пролунали постріли. Козацький патруль затримав п’яних порушників. У відповідь компанія кинулася у бійку, а коли на місце події прибув викликаний по рації отаман полку Олександр Говорунов, один із затриманих дістав рушницю. Говорунов отримав кулю в груди і дивом залишився живим, інший козак внаслідок поранення втратив око, тепер інвалід. Злочинець, як встановило слідство, втік у Росію.
Уникла покарання й група лобурів, що травневої ночі напала на Землянківську насосну станцію, де чергувала жінка. Задля розваги нападники побили вікна станції. Чим би закінчилася розвага, сказати важко – якраз встиг кінний патруль. Зловмисників затримали, передали міліції, у відділку тих тільки покартали, а карну справу відкривати не стали, не побачили складу злочину.
Доводилося козакам затримувати і великі групи, що знаходилися в санітарній зоні і чинили спротив, і рятувати самовбивцю. Усіх історій не перекажеш. Та в кожній з них козаки виявляли неабияку мужність і відповідальність. То й не дивно: головна зброя, з якою козак іде на чергування, - чоловічий характер, а ще надійний кінь і нагайка.
|
|
Юріїв ковчег
Охоронна фірма Першого Землянківського полку УРК починалася з ... ферми та слів отамана: „Який же козак без коня”. Спочатку козаки для проведення святкових заходів брали пару - трійку коней в оренду, потім завели своїх. Нині на фермі, що розташувалася на околиці Макіївки, 24 коня. А ще 300 гусей, кози, вівці і теличка Маня. Два роки тому манюсінького телятка, порізаного осокою і ледве живого, козаки знайшли в зарослях над рікою. Вигодували його з пляшки, сосочкою, викохали, і тепер Маня - своя на козацькій фермі. Є в ковчегу, яким опікуються Юрій Гілевський та його товариші, ціла компанія собак та котів. У кожного свої функції - одні охороняють територію, інші супроводжують табун на пасовисько.
Минулого літа на фермі, до якої прилягає 68 гектарів землі, з’явилися два ставки, де вже жирують величезні карасі.
З ранку до пізнього вечора на фермі стоїть гомін – завершується ремонт стаєнь, де кожен з козацьких підопічних вже отримав свій „люкс”, скирдують сіно й солому, упорядковують територію, де невдовзі з’явиться зона відпочинку з альтанками, фонтанами й алеями бузку. Планів і роботи багато, рухалась би вона скоріше, та не вистачає коштів. Чого вдосталь - так це оптимізму, доброти і дружнього спілкування. Про всіх мешканців ферми тут турбуються, всіх люблять. Знайшли місце навіть для травмованого лошати, яке на конезаводі хотіли пустити під ніж. Коли Ігор Газін, начальник виробничо-господарської бази козацького підприємства, а ще інструктор з кінного спорту з багаторічним стажем, побачив це, випросив приречене лоша для ферми - тепер це юна леді, висока, струнка, красива, тільки нога до кінця не відновилася. Гілевський і Газін в один голос кажуть: «Нехай живе». А ще пристосовують шину, яка б допомогла красуні вільно гуляти з табуном.
Зовсім недавно у господарстві козаків почала діяти кінно-тренувальна база. Записують сюди всіх бажаючих. Для дітей тут справжній рай – вони вчаться їздити верхи, з радістю доглядають за тваринами, не кожному у міській квартирі батьки дозволяють тримати собаку чи кота, а тут ще й ручні кози, вівці.
- Минулої неділі, - розповідає Юрій Володимирович, - у нас було людно, наче в зоопарку, працівники міськвідділу міліції привезли на ферму своїх дітей, порозбирати їх по домівках вдалося лише надвечір.
Дехто з хлопчаків проводить на кінній базі всі шкільні канікули. Особливо пишається інструктор Женею Єсіним та Юрком Сабітовим. Колись Юрка, якому нещодавно виповнилося 16, кілька разів затримували в санітарній зоні каналу, з ним проводили бесіди, а потім запросили на базу. Хлопець прийшов і залишився, навіть після того, як його вкусив за щоку кінь Чарівник. Юрій Гілевський згадує, з яким хвилюванням їхав до матері Юрка, коли тому в лікарні зашили рану, щоб пояснити, як все сталося. А та відразу в сльози: «Тільки не виганяйте хлопця, як почав тренуватися на базі, покинув непевну компанію, пішов вчитися у вечірню школу, по дому допомагає».
Тепер Юрко зі своїм Чарівником нерозлучні, відточують майстерність на спортивних змаганнях. Ось і Женя, який на останньому чемпіонаті області виступав поза конкурсом, показав там найкращий результат. Приз не отримав, а до особистого заліку результат занесено. Інструктор Ігор Газін називає хлопців олімпійською надією. І він не жартує: козаки слів на вітер не кидають.