Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини

Новини козацтва

Головна
Новини УРК
Фото та відеосюжети

Документи УРК

Статут
Положення
Присяга
Гімн УРК
Однострій
Законодавство
Накази, розпорядження
Угоди

Організація УРК

Генеральна старшина
Керівництво
Умови прийому
Газета "Україна Козацька"
Козацька музика
Діаспора
Історія
Наша адреса

Посилання

ВПДП
Інститут проблем
штучного інтелекту
МОН і НАН України
Сайти організацій та
представництв УРК
Наші колеги

Печать
МІСІЯ СЕЛА - БУТИ ВЕЛИКИМ

Перед будь-якою поїздкою, якось розповіли мені, Віктор Андрійович ставить на карті крапку в тому місці, де розташована Хоружівка, вивіряючи відстань до неї. І в помислах своїх не розлучається з рідним селом, що світить йому, наче маленький надійний маяк великому кораблю в далекому плаванні. Мала батьківщина Президента усе більше привертає погляди не лише мешканців регіонів України, а й людей із різних куточків планети.

Який же той край, де народився Лідер української нації?

І мені хотілося про це дізнатися, хоча я не раз бувала там, зовсім поруч. Нарешті, поталанило потрапити в Хоружівку: на запрошення брата Президента, народного депутата Петра Андрійовича, разом з делегацією, до якої входили народні депутати, політики, підприємці-спонсори, журналісти...

Брат Президента – Петро Ющенко – взяв на себе нелегку ношу з упорядкування Хоружівки. І ми на власні очі побачили, як там усюди кипіла робота: розширювали й вирівнювали дороги, приступили до відродження місцевої стародавньої церкви, ремонту та обладнання лікарні, зведення родинного музею Ющенків. Саме Віктор і Петро допомогли й газифікувати село, завдяки їм уже діє передова агрофірма, куди приїжджають за досвідом, чудово реконструйована сільська середня школа, яка випустила у світ двох знаменитих братів.

У школі, побудованій ще 1913 року на кошти земства, викладали батько Андрій Андрійович і мати Варвара Тимофіївна Ющенки, вчилися їхні сини. Тут відбулася наша зустріч з учнями, вчителями, односельцями, які вітали нас, як годиться, хлібом-сіллю на вишиваному рушнику. Отець Геннадій, настоятель тамтешнього храму Андрія Первозванного, помолився Богові і благословив усіх присутніх. Дві молоді вчительки, ведучі урочистості, розповіли про село, його історію й сучасне, обнадійливу перспективу. І ми ніби побачили кадри незримого фільму: широкі дикі степи з екзотичною рослинністю, а посеред неї пасуться велети-мамонти (нині багато їхніх кісток знайдено зовсім поруч і навіть встановлено пам’ятник Мамонту)…

Переносимось думкою на початок XVII століття. На мальовничій рівнині, біля річечки Хусь, притоки Сули, виріс хутірець з біленькими українськими хатками. Перша згадка про Хоружівку датується 1644 роком. До нас дійшли перекази й легенди про її заснування. То був тривожний час на Посульській землі, прикордонні між Польщею і Московським царством. Запорожці не раз з’являлися тут, залишаючи Січ, – шукали долі, тікаючи від царських посіпак. Переповідають, що з козацького війська хорунжий оселився на цій місцині і її назвали Хорунжівкою, згодом літера “н” зникла, і народ почав називати село Хоружівкою – зручніше для вимови і милозвуч ніше. А от письменник-історик Данило Кулиняк у книзі “Від Калниша вісті” пише, що “саме Ющенки та ще Іван Хоружий і Никін Хоружий заснували тут село Хоружівку”.

У Пустовійтівці, неподалік Ромен і Хоружівки, народився легендарний герой з трагічною долею та невгасимий духом, останній отаман Запорозької Січі – Петро Калнишевський.

Я звернула увагу на рідкісний фотознімок зовсім молодого батька братів Ющенків. Такого шляхетного красеня просто так, випадково, не народжує земля. Вгадувалися неселянська порода і козацький дух. А благородна постава й величава хода та разом з тим доступність Президента – хіба це теж не доказ унікальної генетичної успадкованості?! А те, що всі сучасні козаки одностайно визнали Президента Гетьманом України – хіба не підтверджує висновків істориків?!..

І досі у Хоружівці є Мазепина гора, що носить назву на честь славного імені Івана Мазепи. Була колись тут ставка гетьмана, зберігалися боєприпаси, стояв гарнізон. І відбувалися великі бої об’єднаних сил Мазепи та шведського короля Карла XII супроти російського війська Петра. Й нині про це нагадують чотири кургани, в них поховані шведські воїни. Після поразки борців за волю, за наказом царя, Хоружівка була дощенту спалена.

За легендою, мазепинські скарби були вкинуті у води Сули, їх і досі шукають відчайдушні збирачі старовини.

Поволі відроджувалося село. За провидінням Господнім його назва не зникла з обличчя землі, як багато й багато інших у пеклах воєн. Уже в середині XIX століття у ньому налічувалося п’ять тисяч мешканців. Певно, місія Хоружівки була великою - народити Всенародного Лідера, якого ще не бачив світ.

Золоте позаминуле століття! Його час плинув поволі, суспільству не бракувало справжніх інтелігентів - освічених, культурних, гуманних. Таким був і місцевий по ступати навіть перед царем. Гостювали у хоружівського поміщика відомі люди.

Звичайно, не ідеалізуймо минулого занадто: була підневільна праця селян на багатіїв, та був і розквіт культури.

Революційна інквізиція 1917-го поруйнувала все: маєток і сад, храми і мистецькі осередки, знищила книги і церковні дорогоцінності. В радянські часи занепадають села, в тому числі й Хоружівка. Роки Незалежності мало що змінили на краще. Але тепер брати Ющенки доводять справами, що впритул узялися за відродження колиски свого дитинства...

Та повернімося до школи Ющенків, де учні і вчителі влаштували прекрасне свято для нас, гостей. Діти в національних строях співали, танцювали, декламували. Їхні виступи доповнювали дорослі: із Сум приїхав знаменитий кобзар Микола Мошик, який у дні Помаранчевої революції грав на бандурі і співав на Майдані в Києві. Тепер він натхненно виконав “Думу про Калниша”, “Над Сумщиною зорі”... Вусатий і сивочолий бандурист наче передавав мистецьку традицію в молоді руки. У концерті звучала й поезія найстарішого земляка і класика літератури Олекси Ющенка, котрий з великою любов’ю описав рідне село.

Хоружівці не відсиджувалися в кущах під час Помаранчевої революції. Вони одними з перших прийшли на київський Майдан і горою стояли за Віктора Андрійовича до останнього дня, утворивши активну агітаційну бригаду. До плаката з назвою Ющенкового села завжди збиралося багато людей з усіх усюд, вони браталися і на пам’ять фотографувалися. Під час виборів Президента хоружівці рішуче підтримали Віктора Андрійовича. Так, що Недригайлівський район віддав за нього 98,5 відсотка голосів!

…На шкільній урочистості нас щиросердно привітали заступник голови Недригайлівської районної і заступник голови Сумської обласної держадміністрацій Олександр Шевченко і Олександр Лаврик, директор місцевого навчального закладу Валентина Ющенко. Настав час виступити й гостям. Народний депутат Ліля Григорович нагадала усім, як Віктор Андрійович ішов до присяги на вірність своєму народові. Депутат Київської облради Володимир Проценко наголосив на тому, що подібного ватажка родить земля раз на віки, і вручив школі ксерокс та набір навчальних касет. Керівник прес-центру П.А.Ющенка Таїсія Кривенко акцентувала увагу на тому, що Петро Андрійович систематично допомагає рідному селу. Підприємець Сергій Ходаківський подарував школі два принтери і цифровий фотоапарат.

Від імені головного редактора “України молодої” Михайла Дорошенка, який звідси родом, було передано вітання землякам. Він, його редакція спонсорують хоружівців - їхня улюблена газета безплатно надходить у кожний сільський дім.

Від Українського Реєстрового Козацтва вручила в дарунок школі та майбутньому музею родини Ющенків чимало примірників газети “Україна козацька”, де надруковано уривок з книги Данила Кулиняка “Від Калниша вісті” і вміщена моя публікація про Віктора Андрійовича - “Ющенко завжди з народом!”. Ці духовні речі викликали найбільшу цікавість представників телебачення і газетярів. Кореспондент “Комсомольской правды в Украине” попросив на згадку і для використання на сторінках свого видання номер “України козацької”, який я йому і вручила. А телепрограма “Інтер”, після повернення до Києва, дала моє повне інтерв’ю про нашу газету та її публікації.

Директор школи Валентина Ющенко з теплими словами вручила прибулим листи-подяки. Потім гості відвідали садибу Ющенків, завітали до їхньої оселі, побачили, як просто й чесно, подібно багатьом односельцям, проживала тут родина.

3 колодязя, на зрубі якого завжди стоїть наповнене відро, охочі напилися прохолодної водички - смачної, із землі сільської. І на згадку тут усі сфотографувалися. Коли ж бо ще доведеться побувати в хаті Президента! Невдовзі поруч буде музей родини Ющенків, і, очевидно, кожен із нас захоче приїхати на його відкриття.

Про Хоружівку дізнається не лише Україна, а й цілий світ. А хоружівці несказанно пишаються тим, що Віктор і Петро - їхні дорогі односельчани.

Перед від’їздом гості з любов’ю посадили на великому подвір’ї школи кущі калини. І рослини, безумовно, приживуться, бо так бережно їх садили й щедро поливали! Незабаром красива калинова алея кликатиме нас приїхати сюди ще і ще – бо ми заклали в неї частинки своїх сердець…

Контакти

НАША АДРЕСА:
01001, Україна, Київ,
вул. Мала Житомирська,
буд. 11 офiс 5а
Тел./факс:
+38 (044) 2783759
Vodafone:
+38 (050) 0710120
НАШ E-MAIL:
urk.ukraine@gmail.com
Вiдвiдувачiв сьогоднi 05.03.2021 : 52
Вiдвiдувачiв з 17.03.2003 : 2113462

Copyright © 2003-2021 Українське Реєстрове Козацтво

Усi права на матерiали, якi знаходяться на сайтi Українського Реєстрового Козацтва, захищаються у вiдповiдностi до Законодавства України. Використання матерiалiв дозволяється у випадку посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.kozatstvo.org.ua. <

Проблеми/коментарiї? Пишiть