В останнi днi серпня 2005 року в нашому суспiльствi виникла певна напруга стосовно переносу кафедри УГКЦ зi Львова до Києва. I, на жаль, серед тих, хто провокує цю штучну напругу, є i певнi козацькi угруповання.
Наша благословенна Україна, яка пройшла складний шлях до своєї незалежностi i волi, продовжує торувати свою дорогу до вiдкритої сiм’ї європейських народiв. Ми повертаємось до Європи не тiльки економiчної, соцiальної, а, насамперед, до Європи духовної. Наша нацiональна iдея «Бог-Народ-Україна», яка втiлюється в життя зусиллями Українського Реєстрового Козацтва, передбачає побудову правової держави i зрiлого громадянського суспiльства на засадах єдностi i толерантностi, миру i злагоди.
Українське Реєстрове Козацтво толерантно ставиться до всiх релiгiйних напрямкiв i течiй, що укорiненi на українськiй землi, i з глибокою повагою ставиться до свiтоглядного вибору кожної людини. Нами вже налагодженi тiснi плiднi стосунки i конструктивна спiвпраця з бiльшiстю релiгiйних органiзацiй України, зокрема з УПЦ, УПЦ-КП, УАПЦ, католицькими i протестантськими церквами, iудеями, мусульманами тощо. Наша принципова позицiя - підтримка конструктивного дiалогу заради розбудови незалежної i могутньої України.
Україна є полiконфесiйною i багатоцерковною країною, i тому нацiональної i загальнодержавної єдностi вона може досягти лише за умови дотримання принципу свiтоглядного й релiгiйного плюралiзму i толерантностi мiжконфесiйних вiдносин. Лише сходження на рiвень нацiональної iдеї як пріоритетного принципу гарантує виважений пiдхiд до конфесiйної вiдмiнностi й окремої церковної незалежностi як складової сучасного суспiльного i релiгiйного процесу, утвердження в думцi, що Україна одна для тих, хто бажає її вiдродження, i Бог один для тих, хто в нього вiрить. Саме ця iдея може слугувати запорукою злуки й утворення в майбутньому Єдиної Української Християнської Церкви.
Перший крок у цьому напрямку зробила Українська Греко-Католицька Церква на чолi з видатним духовним лiдером сучасностi кардиналом Любомиром Гузаром, Верховним Архiєпископом Києво-Галицьким, яка перенесла 21 серпня 2005 року головну кафедру зi Львова до Києва. Українське Реєстрове Козацтво вважає це iсторично справедливим, соцiально, полiтично й духовно виваженим кроком УГКЦ, який враховує новий стан речей у незалежнiй Українi, а також сучаснi цивiлiзацiйнi цiнностi, на якi повинна орiєнтуватися європейська держава. Всi намагання виступити проти цiєї знаменної подiї в сучаснiй iсторiї означають повернути український народ та його державу у минуле, спекулюючи на його проблемах, якi iнспiрованi з-за кордону. Це вiдбувається з метою штучного загострення мiжконфесiйної ситуацiї в Українi i створення з цiєї проблеми майже середньовiчно агресивного антиукраїнського мiфу.
Зі свого боку, УРК пiдтримує i щиро вiтає УГКЦ з переносом кафедри до Києва i буде продовжувати плiдний дiалог з церквою. А всiм зазiханням на конструктивний процес налагодження мiжконфесiйного i мiжцерковного миру i злагоди в Українi, i особливо тим, що спрямованi на руйнацiю єдностi громадянського суспiльства i держави, УРК буде давати адекватну оцiнку й вiдсiч.