Дякую Богові за те, що останній візит до рідного Краматорська звів із сестрою кума Катериною Віткаловою. Давненько ми не бачилися. Адже вона років п’ять тому змінила місце проживання, переїхавши до Вуглегірська. А це прибула погостювати до рідних місць, і я від неї довідуюся, що Вуглегірськ - зовсім не “діра”, як дехто вважає, бо там нині проживає пра-правнучка великого Кобзаря Галина Леонідівна Шиманко (за дівоцтва Шевченко).
Народилася вона сімдесят років тому у селі Врублевці на Житомирщині. На початку війни батько, йдучи на фронт, відправив сім’ю намалу батьківщину, до села Кирилівки (нині Шевченкове). Там праправнучка великого поета закінчила із золотою медаллю школу, а пізніше - Київський медінститут. За рознарядкою отримала призначення на Донбас, у місто Вуглегірськ, де проживає і нині. Галина Леонідівна - двоюрідна праправнучка Тараса Шевченка, по лінії старшого брата Кобзаря - Микити. У рідної сестри Галини Шиманко, яка мешкає у Києві, зберігається сімейна реліквія - перше видання “Кобзаря” з дарчим написом брату, що передається від покоління до покоління.
Цікаво й те, що майже два століття в роду Шевченковому не було поетів чи художників. Але це не заважає колишньому лікарю Галині Шиманко кохатися в поезії свого прадіда. І цьому є пояснення. Люди перестають думати, коли перестають читати. Естетика ж Пророка сьогодні як ніколи актуальна для нас, адже вся вона, по суті, є запереченням сучасного брудного й аполітичного життя. А поет, коли він від Бога, коли справжній, не вміє ні радіти, ні страждати, ні плакати поза пером. Тільки через нього. А коли ще й поруч із заповідями Божими ставлять заповіді національні, які нині для України вельми актуальні. Тому й маємо берегти їх, слідувати за ними. Тільки за таких умов переможемо найлютішого ворога. Кобзар, попри нелегке життя й тяжке заслання, вірував у те, що:
Встане Україна,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
Цікава ще така деталь. Є інформація, що і в Приазов’ї нині живуть рідні Тараса Шевченка. Так що є краєзнавцям ще робота, аби заповнилася чергова прогалина на літературній карті Донеччини.