Здрастуйте, дорога редакціє «УК»!
Пише вам колишня сільська вчителька Олена Гапчук з Івано-Франківської області.
Час від часу у вашій газеті бувають дуже цінні медико-психологічні поради, за що я її люблю та поважаю. Правда, хотілося б, щоб ці публікації з’являлися не інколи, а стали більш-менш регулярними і стосувалися б, до того ж, людей будь-якого віку. У мене, наприклад, скільки себе пам’ятаю, серйозні проблеми із самопочуттям: постійна кволість, сонливість. Причому жодні ліки і трави не допомагають - я на них вже, чесно кажучи, й рукою махнула. Знайомі ж радять звернутися до екстрасенса: мовляв, це в тебе енергетична порожнеча, а її якщо й можна виправити, то лише в спеціалістів цього напрямку і, до того ж, за великі гроші. Але я все-таки сподіваюсь, що наша улюблена газета, яку я передплачую от уже другий рік поспіль, зможе якось мені зарадити у біді.
Шановна Олено Трохимівно!
Вашого щиросердного листа ми передали професору кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету Т.С. Кириленко.
Отже, консультує Таїсія Кириленко:
- На жаль, літнім людям добре відомо, що, окрім швидкої передчасної втоми, старість нерідко несе з собою ще й постійні моральні приниження з боку оточуючих, котрі проявляються в абсолютно не аргументованих закидах у бездіяльності, лінощах тощо. Отож мимоволі виникає питання: як же поставити в даному випадку все на свої місця, тобто за якими об’єктивними зовнішніми показниками можна відділити потенційних трударів від законспірованих трутнів? Так от: мабуть, найближчою до істини буде тут все-таки позиція, згідно з якою слабовільними здебільшого можна вважати тих, хто не відрізняється в житті міцним здоров’ям та й, власне кажучи, взагалі з трудом дотягує до сивих років.
Загартування волі на практиці може складатися з двох етапів: 1) підвищення загальної енергетики та 2) боротьби з лінню. Тобто якщо людина, припустимо, вже від народження квола, страждає сонливістю і частими запамороченнями, то саме для неї - наступний наш комплекс рекомендацій.
1. Після пробудження випрямляємо ноги і руки, простягаючи їх уздовж тулуба. Максимально згинаючи стопи пальцями вгору, подаємось усім тілом по черзі то до однієї ноги, то до другої, відчуваючи при цьому буквально кожен м’яз. Потім те ж саме - до обох стіп одночасно. Цю вправу виконуємо 5-9 разів, застосовуючи правило магічного числа 7(±2).
2. Після цього спускаємо ноги на підлогу (а влітку краще прямо на землю) і, все ще сидячи у ліжку, намагаємось окреслити у просторі кілька кругів головою, з кожним разом роблячи їх усе більш вивіреними (бо вже сама форма кола - це ніби символ космічної досконалості).
3. Легко, неспішно погладжуємо своє тіло. Потім, граціозно здійнявши руки догори, підходимо до дзеркала, ніжно посміхаємось і бажаємо собі подумки добра. Після цього можна також зробити кілька дихальних вправ з паузою на видиху.
4. Далі у процесі напруженого робочого дня треба викроїти якийсь невеличкий проміжок часу для емоційного розслаблення і, помістивши загострений з обох кінців олівець між лівою і правою долонею, потримати його так хоча б 5 хвилин. Це сприяє більш рівномірному розподілові енергії в організмі.
5. Перед сном попросимо вибачення в тих, кого сьогодні, можливо, ненароком образили (або кому не змогли допомогти). Занотувавши все негативне на аркуші паперу, тут же порвемо ці записи чи - ще краще - жбурнемо їх у вогонь. І наостанок, подякувавши Долі за прожитий день, зануримося в обійми казково-блаженних сновидінь.