|
|
Територія сучасних Донецької та Луганської областей України в ХVІ-ХVІІ ст. входила у більш широкий культурно-територіальний ареал, за яким на той час закріпилася назва “Дике поле”. З ХVІ ст. Сіверський Донець стає неофіційним кордоном між Московською державою та Кримським ханством. Саме на цей час припадають відомості про козаків Степової України.
Донецький край поступово освоювався ук раїнським козацтвом під впливом Війська Запорозького, що врешті-решт призвело до створення Кальміуської паланки.
Кальміуська паланка, як і все Військо Запорозьке, проіснувала до 1775 року. Саме в заключний період козацької присутності на донецьких землях Дикого Поля оформився герб Кальміуської паланки, зафіксований на паланковій печатці у гравюрі ХІХ століття. На цей час кожне місце та певна територія вже мала свій герб – символ самоврядування. Вже у другій половині ХVІ ст. ми бачимо на пе чатці Війська Запорозького герб у вигляді пішого козака з шаблею та рушницею.
З усіх паланкових знаків завершений вигляд має саме печатка Кальміуської паланки. Сам герб знаходиться у внутрішньому колі, і його оточують зверху дві літери “К” і “П” та знизу дві літери “П” і “П”, що означає “Кальміуської паланки печатка паланкова”. Щит як основне гербове поле, що вміщує символи й емблеми, має не зовсім традиційний для української і польської геральдики вигляд. Він отримав назву “фігурний”, або “німецький”, і мав розповсюдження під час пізнього Відродження і початку барокового періоду в країнах, що входили до “Священної Римської імперії германської нації”, як декоративна, а не бойова форма щита. Це свідчить про західноєвропейські контакти України періоду козацького бароко.
Понад щитом стилізована козацька або отаманська чи гетьманська шапка, яка нагадує “мазепинку” і “корону” водночас. Це символічно підкреслює залежність паланки від Війська Запорозького. Над “короною” зверху фігурний дванадцятикінцевий хрест, що уособлює владу Божої правди над світом, а під щитом фігурний восьмикінцевий, або “мальтійський”, чи, як його називають в Україні, “козацький” хрест, що символізує перемогу Христа над смертю (його завжди встановлювали на козацьких могилах). Хрест – це символ християнської православної віри та її перемоги як на небі, так і на землі. Від “корони” з обох боків щита його оточує фігурна ренесансно-барокова мантія, що є характерною ознакою українських і польських гербів цього періоду. Головні емблеми знаходяться у центрі щита. Це типові середньовічні символи, які віддзеркалювали об’єктивну сувору ре альність постійної боротьби козацтва з ворогами, - шабля і спис, перехрещені в андріївський хрест. Це символізувало не лише військову, а й ідеологічну боротьбу за свободу і незалежність України і ствердження християнської віри на її теренах.
Тобто досить простий на перший погляд герб на печатці Кальміуської паланки має складну і глибоку символіку європейського рівня. Українська козацька емблематика і геральдика періоду ХVІ–ХVІІІ ст. ще зберігає багато таємниць і чекає своїх дослідників.