|
|
| Урочище Січові ворота в північній частині о.Велика Хортиця |
Земля – жива, і це доведено давно. В різних кінцях вона має енергетично могутні місця, що тримають нашу Планету, все на ній, і людство в гармонійній рівновазі, стабільності. А руйнівні катаклізми – відплата нам за недбалість, варварське, злочинне ставлення до Матінки-Землі, яку немилосердно виснажуємо. До отих особливих священних місць у світі належить і український острів Хортиця. Ми про це майже не знаємо, а от у прадавні часи наш острів був зарахований до списку найсвятіших святинь.
Понад тисячу років тому освічений візантійський імператор Костянтин VІІ Багрянорідний у своєму трактаті “Про управління імперією” називає цей далекий острів потужною сакральною місциною, що їй слід уклонятися. То – найдавніша писемна згадка про Хортицю, яка існує невідомо як довго у віках.
У ХІХ, ХХ століттях уже наші археологи і краєзнавці описували знайдені на острові кургани різних епох і святилища доби бронзи – ІІ тисячоліття до Різдва Христового. І припускають, що споконвіку це місце було всесвітньовідомим і жерці з усіх країв прибували сюди на прощу. Тому й українські козаки обрали Хортицю за батьківщину й оселилися на ній не випадково. Запорозька Січ розросталася на святій землі надзвичайної краси. І хоч до нас дійшли вже залишки розкішної колись природи, але й те, що збереглося, свідчить про тамтешню чарівність, яку ще можна і потрібно врятувати. Заради відродження оцієї і української, і всесвітньої святині.
Нині площа Хортиці становить близько 2387 гектарів, острів, завширшки 2-3 кілометри, витягнутий на 11 кілометрів. Осердя – платоподібне, найвищий рівень – 65,5 метрів. З півночі й заходу Хортицю обрамляють урвисті скелі й таким чином роблять її неприступною з цих боків. А ще й понад 400 гектарів лісу тягнеться. На півдні ж острова – квітучі сади, площею теж близько 400 гектарів.
Ще рясно зеленіє там трава, співають пташки, у хащах ховаються звірі, хоча і збіднів у останні десятиліття флори-фауни світ. А цвіло ж на острові близько тисячі унікальних лікарських рослин, птахів і тварин водилося близько 60 видів. Не охороняв їх ніхто з тих пір від безжальних і жадібних рук. Сподіваймося, що Національний заповідник “Хортиця”, створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів 1993 року і підпорядкований тепер Міністерству культури і туризму, за нової влади почне відроджувати втрачене.
До заповідника увійшли і мальовничі прилеглі острови Дубовий, Розтьобін, інші. Та найперше – Мала Хортиця, або острів Байди. Саме звідси й почалася Запорозька Січ, заснована першим українським гетьманом Дмитром Байдою-Вишневецьким. Заповідними є і красені-скелі з милозвучними назвами: Три стоги, Два брати, Близнюки…
На півдні Хортиці ваблять незаймані плавні, напрочуд живописні балки Савутина, Каракайка, Капралка, Липова, Широка, Громушина, урочище Вирви. Очевидно, назви їхні дійшли до нас від козаків. Притягують зір дзеркальною гладінню й озера Прогной та Домаха. Останнє запорожці з любов’ю називали своєю матінкою. Саме там розташовували зимівники й полювали на звіра, бджолярували, розвивали різні промисли. А за плавнями був знаменитий Великий Луг, його козаки називали батьком. За радянської ж доби батька, як і царствені дніпровські пороги, нещадно затопили водосховищами. Щоб зітерти пам’ять у народу про героїчне минуле.
І хоча ще у 1963-му Хортицю оголосили республіканською пам’яткою природи, а через два роки по тому – історико-культурним заповідником, руйнування його продовжувалося, негативний процеспішов, і його важко зупинити. Звичайно, і в ті часи були патріоти, ентузіасти, котрі боролися за збереження національних святинь, але можновладці до них мало прислухалися.
|
|
| Кам’яна половецька баба на о.Велика Хортиця поблизу Національного заповідника |
За нашої незалежності у 1993 році Міністерство культури зобов’язалося провести інвентаризацію об’єктів, комплексів, господарств, що розмістилися на території заповідника, разом з різними відповідними відомствами та Запорізькою обласною державною адміністрацією вирішити назавжди питання відселення цих сторонніх організацій. Але, на жаль, і подосі земельні ділянки не відійшли законно до заповідника. Влада навіть не спромоглася запровадити в життя Державний акт на право “Хортиці” на постійне користування тамтешньою землею. І Запорізька міськрада відмовчується, тоді як могла б зіграти вирішальну роль у розв’язанні цієї архіважливої проблеми.
Долю заповідника не вирішує найвищий законодавчий орган – Верховна Рада. Землі тут перебувають не в державній, а комунальній власності, звісно, це вигідно багатьом, хто самочинно ласує благодатною землею. Понад 200 гектарів її в руках понад 20-ти організацій, підприємств. Це – різні бази відпочинку, інше. Понад 736 гектарів має місцеве лісництво, чималу площу – Інститут механізації тваринництва, а ще самовільно захопили люди землю під городи, теплиці.
Ніхто із керівництва не зважає на Земельний кодекс України, за яким подібні землі слід повертати власникам та землекористувачам без відшкодування витрат. Допоки ж закони в нас не діятимуть?! Допоки житимемо у неправовій державі?! Найбільший скарб України, гордість нації та історична цінність не лише нашої держави, а й цілого світу, розбазарюється і розшматовується, витоптується і вирубується, затоплюється. Так, неможливо пробачити попередній владі хижацького затоплення дніпровських порогів і Великого Лугу – козацького відданого серця!
Тепер уже є заповідник “Дніпровські пороги”, що увійшов до складу національної “Хортиці”. Нарешті схаменулися, і вже зберігаємо геологічні неповторності, наскельну рослинність і залишки байрачних лісів та плавнів. А за ними – і пам’ятки індоєвропейської культури.
Міністерство охорони навколишнього середовища підготувало проект Указу Президента України “Про створення Національного природного парку “Великий Луг” площею близько 17 тисяч гектарів. Є варіанти і розширення об’їзного транспортного коридору, щоб не завдавати додаткової шкоди і так уже досить сплюндрованому величному острову. Отож дещо зроблено, але замало, справи просуваються зовсім мляво.
Коли ж енергійно приступимо до практичних конструктивних дій? Коли Верховна Рада і Кабмін, Мінкультури і Мінприроди спільно заходяться зберігати наші святині? Коли всі козацькі осередки України на чолі з Президентом-Гетьманом разом чинитимуть добру справу? Час не нищити, а відбудовувати Козацьку державу на Хортиці. І це – прекрасний привід для загального об’єднання в ім’я повернення героїчної слави і процвітання рідної України.
Подібну самобутню багатющу історію не має жоден народ. До нас їхатиме світ, щоб на власні очі побачити українське диво із див. То ж поспішаймо його відродити. Минуле органічно вплітаймо в теперішнє, тоді воно благодатно проросте в майбутнє і сторицею воздасться новим поколінням.