1. Як запорозькі козаки ставилися до представників різних релігійних конфесій? Наведіть приклади. Чи могли бути козаками неправославні і якщо так, то за яких обставин.
|
|
Запорожці щиро вірили в Бога і проголошували свою відданість ідеалам православ’я.
Команда ЗОШ № 1
м. Рівне
2. Яким був раніше девіз реєстрового козацтва і яким він є зараз?
Девізом колишніх реєстровців було «Збережемо честь, здобудемо славу!», а девізом сучасних реєстрових козаків є девіз «До міцної держави та добробуту народу України через духовність та патріотизм кожної людини».
3. За яких п’яти умов у 16 столітті можна було увійти до Запорозької Січі вільно?
|
|
- Український історик Д.І. Яворницький наводить п’ять умов,
виконавши які, можна було вільно увійти до Запорозької Січі:
- бути вільною й нежонатою людиною;
- розмовляти українською мовою;
- присягнути на вірність російському цареві;
- сповідати православну віру;
- пройти повне навчання.
Проте ці умови стосуються більш пізнього періоду, орієнтовно з другої половини XVII ст. Умови ж, за якими можна було увійти до Запорозької Січі, у XVI ст. ніде й ніким не виписані. Ми можемо лише здогадуватися, опираючись на свідчення очевидців.
Французький офіцер П.Шевальє: «Треба переплисти пороги, а потім зробити подорож по Чорному морю щоб називатися справжнім запорозьким козаком – так само як мальтійські рицарі, щоб удостоїтись честі стати членом їхнього ордена, зобов’язані відбути паломництво». Австрійський посол Еріх Лясота у 1594 р. свідчив: «Козаки – хоробрі і відчайдушні люди, які з молодих років вправляються у військовому мистецтві». Німецький вчений Йоган-Йоахім Мюллер у своїй дисертації, написаній і виданій у 1684 р.: «З сільських плебеїв козаки відбирають для себе найхоробріших людей, котрі не цураються зброї... Це козацьке військо не може згаснути, бо постійно поповнюється найкращою молоддю». В іншому розділі дисертації Мюллера про козаків читаємо: «Ми можемо ствердити, що до тих пір, поки козаки будуть приймати до себе злочинців і нетяг, а вони це роблять, то до них звідусіль будуть збігатися безчесні люди, сподіваючись уникнути кари закону».
А тепер наведемо думки сучасних вчених. Науковий співробітник Київського Інституту психології О.Т. Губке вважає, що серед козаків у XVI ст. було дуже багато характерників, людей екстрасенсорно, магічно обдарованих, причиною цього було постійне перебування під загрозою, в неймовірно гострих ситуаціях, а результатом роботи характерників стало створення Запорозької Січі як лицарського ордена. Директор інституту східноєвропейських досліджень Н.М. Яковенко вважає, що фундаментальні засади козацтва склалися у XVI ст. такими:
- це мусила бути група рівних, у якій перевага надається фізичній силі, витривалості й швидкій реакції на небезпеку, а не родовитості чи заможності;
- козацька спільнота не могла розділятися на «своїх» та чужих: за етнічною чи якоюсь іншою ознакою, оскільки її членів єднала вища спільність «ми», протиставлена загрозі ззовні;
- почуття «ми» вище конкретного «я», бо тільки це забезпечувало колективну захищеність;
- авторитет ватажків залежав від їхньої здатності виконувати колективну волю групи.
Аналізуючи, ми можемо зробити деякі висновки. Умови вступу до Запорозької Січі складалися поступово, можливо змінюючись під впливом часу або зовнішніх факторів (як от присяга на вірність російському цареві – зрозуміло, що її в XVI ст. бути не могло).
- Обов’язкові умови у XVI ст., на нашу думку, могли бути такими:
- бути вільною й нежонатою людиною;
- бути християнином (обов’язкова умова бути православним склалася пізніше, після прийняття Брестської унії, а так ще у 1581 році гетьманом Запорозької Січі був католик Самійло Зборовський);
- обов’язково пройти вишкіл на Січі (до 7 років), живучи далеко від людських поселень і беручи участь в походах;
- заміна хресного імені на нове, вживане в колективі (знамениті козацькі прізвиська);
- згода до цілковитої покори виборній старшині у поході.
У зв’язку з тим, що більшість козацьких ватажків XVI ст. належала до шляхти, то, можливо, серед умов могла бути і присяга на вірність польському королю, але доказів цьому не знайшли. Умова розмовляти українською мовою складалася дуже поступово і у XVI ст., коли на Січі було досить поляків, навряд чи могла бути виконана.
А взагалі нам невідомо щоб хтось з дослідників зміг спростувати твердження Д.І. Яворницького, що в ранні часи (тобто в XVI ст.) були дуже прості умови вступу до Січі, якщо тільки взагалі були.
На друге і третє запитання відповідала
команда «Джури» ЗОШ
с. Волинське Каховського району,
Херсонської області
4. Які страви та напої вважалися делікатесними у Західній Європі, але були поширені серед козаків (особливо полюбляв Б.Хмельницький) у 17 столітті?
Козацькі страви та напої характеризувалися простотою та раціональністю. Вони не вимагали занадто великих витрат, були пристосовані до козацького способу життя й забезпечували підтримання життєдіяльності козацького війська на потрібному рівні. Найкраще про ставлення козаків до їжі сказано в приказці: “Запорожці - як діти: дай багато - все з’їдять, а дай мало - вдоволені будуть».
Значний вплив на козацькі страви справила християнська релігія. Козаками чітко витримувались всі пости: 7 тижнів Великого посту, від 3 до 6 тижнів Петрівки, 2 Спасівського, 6 - Пилипівського, які разом із щотижневими постами в середу та п’ятницю складали 189 днів, у які козаки не вживали продукти тваринного походження. Однією з особливостей харчування козаків було те, що печеного хліба ними споживалось мало. Замість нього пекли коржі-загреби. Дуже часто готували кашоподібні страви з борошна різних злаків: саламаху, тетерю і щербу. Широко практикувалося приготування з різних круп каш та кулешів. Дуже часто їх вживали з медом, молоком, рибною юшкою. Крім того, на козацькому столі часто з’являлась варена, сушена та в’ялена риба. Коли ж козаки хотіли поласувати м’ясом, дичиною, варениками чи галушками, то складали артіль, збирали гроші, закуповували продукти і передавали їх кухареві.
Аскетичність козацького життя під час походів була добре відома сучасникам і своїм, і іноземним. Павло Халебський, наприклад, який супроводжував Анти- охійського патріарха під час його подорожі по Україні у середині XVII ст., із захопленням відгукувався про скромність Б.Хмельницького. Хоча козакам були відомі й деякі делікатесні, малопоширені у тогочасній Європі страви і напої. Наприклад, Павло Халебський писав, що патріарх подарував Б.Хмельницькому плоди фініків, абрикосів, рис і навіть каву, причому зазначав, що гетьман був любителем кави.
Досить часто зустрічаючись із турками і татарами під час торгівлі, військових походів та перебування у полоні, козаки досить рано у порівнянні з іншими європейцями познайомилися з багатьма стравами та напоями східної кухні, в т.ч. і з кавою. Більше того, саме український козак Юрій Кульчицький заснував у 1684 р. першу кав’ярню у Відні.
На початку 1650-х років Б.Хмельницький з метою забезпечення якнайкращих зовнішньополітичних умов для боротьби з Польщею, продовжуючи політику воєнно-політичної ізоляції Речі Посполитої, намагався зав’язати стосунки з придунайськими країнами - Валахією, Трансільванією і особливо Молдовою. З вітчизняної історії нам відомі Молдовські походи 1650,1652 і 1653 рр. Б.Хмельницького проти союзника Польщі – Молдовського князівства. Знаємо також, що молдовський господар В. Лупул погодився на шлюб своєї доньки Розанди з сином гетьмана Тимошем.
Як вказує сучасний чернівецький науковець А.Федорук, під час походів у Молдову Б.Хмельницький неодноразово споживав мамалиґу (з кукурудзяного борошна) із бринзою. Відомо, що це національна страва молдован та румунів. Ця страва прижилась і серед козаків, її полюбляв і Б.Хмельницький. Правда, мамалиґа (малай, милай) у козаків варилася не з кукурудзяного борошна, а з просяного, на воді, без солі, вживалася разом із солоним сиром або з бринзою. Подавалася вона лише гостям і у святкові дні, тобто можна вважати, що вона також була делікатесом.
Команда «Молода Січ»
Переяслав-Хмельницької ЗОШ №1 I-III ст.
Київська область