|
|
Зацікавлені вашою працею в Українському Реєстровому Козацтві.
Хотілося б зав’язати тісніші контакти з УРК.
Українське козацтво в Австралії, яке я очолюю, нараховує понад 300 членів нашого коша (це 6 куренів), розсіяних по великих просторах Австралії. З радістю дописуватимемо про історію та прогрес нашої праці до Вашої газети. Щороку з’їжджаються козаки цілої Австралії на дводенну Велику раду. На наступній раді, що відбудеться у квітні-травні, хотілося б намітити плани співпраці з Українським Реєстровим Козацтвом.
Передаю щирі побажання веселих свят від козацької братії.
Юрій Дмитрович ДЕНИСЕНКО,
генеральний хорунжий Українського вільного козацтва Австралії
ім. гетьмана Петра Сагайдачного, кошовий отаман Австралії,
м.Сідней (Австралія)
Складаю щиру подяку керівнику Українського Реєстрового Козацтва, голові Всеукраїнської партії духовності і патріотизму, професору Анатолію Шевченку за сприяння у виданні книги «У світі українських інтелектуалів».
Завдяки підтримці Анатолія Івановича зі сторінок книги до сучасників промовляють митрополит Петро Могила, карбівничий нашого минулого Микола Костомаров, корифей української історіографії Володимир Антонович, письменник-митрополит Іван Огієнко, геніальний історик-патріот Михайло Грушевський, видатний економіст Михайло Туган-Барановський, «козацький батько» Дмитро Яворницький, дослідник Слобожанщини Дмитро Багалій, поліглот Агатангел Кримський, інші апостоли українського духу, чиї імена довго замовчувалися в епоху тоталітаризму.
Щиро дякую.
Віктор ЛУПЕЙКО,
письменник, лауреат літературної премії ім. Григорія Косинки,
заслужений учитель України,
м.Тетерів, Київська область
За принципами козацької педагогіки будують навчальний процес у Сіверському професійному ліцеї, що на Донеччині. Тут традиційними є тижні козацької слави, історії України та козацтва, тематичні конкурси й олімпіади, конференції.
- Головна мета таких заходів - збереження та пропаганда історичної і культурної спадщини українського народу, популяризація історії козацтва тощо, - говорить організатор козацьких заходів, викладач допризовної підготовки Сергій Баканов.
Учні ліцею не лише готують наукові реферати, випускають тематичні стіннівки, а й залюбки беруть участь у козацьких змаганнях та забавах, готують страви за старовинними рецептами.
Нещодавно у місцевому видавництві вийшов друком посібник С.Баканова «Виховання громадянина-патріота засобами козацької педагогіки», який допоможе не лише педагогам професійного ліцею, а й інших навчальних закладів у вихованні козака-лицаря, патріота своєї землі.
Цей посібник уже став керівництвом до дії для колективу Верхньокам’янської школи, де нещодавно відбулася посвята у козачата. Учні складали присягу на вірність Україні й народу, вклонялися козацьким хоругвам, говорили про любов до рідної землі. Саме з тих святих для кожного українця символів та почуттів і починається справжній народ, нація.
Наталія МЕЦЕНКО,
слухачка школи майбутнього журналіста
при Національній спілці журналістів України,
м.Сіверськ
Ще за княжої доби кожний полк і кожний підрозділ княжого війська мав прапор як обов’язковий військовий атрибут. Прапор (стяг, хоругва) був символом і знаком, що об’єднував воїнів навколо князя. За прапорами пізнавали, чиє то військо. Коли прапор піднімали над військом – це був урочистий знак до початку бою. Навколо прапора в бою ішла завзята боротьба, всі воїни княжої епохи були зобов’язані боронити свій прапор.
Є свій прапор і у Львівської обласної організації реєстрового козацтва. Він має форму прямокутника, де в центрі на малиновому фоні розміщено герб Українського Реєстрового Козацтва з тризубом у верхній частині.
Колір прапора і герб реєстрового козацтва мають давню історію, ще з ХІІІ століття. Прапор Руської землі (Київщини) був переважно червоним з золотим тризубом-двозубом, а корогва Галицько-Волинської – блакитна із золотим левом. Малиновий колір прапорів з’явився наприкінці ХV століття, до появи із порубіжного придніпровського слов’яно-тюркського суспільства запорізького козацтва. Це найбільш розповсюджений колір, що символізує могутність і хоробрість козацького війська.
Герб – це умовне зображення, що є символом і відмінним знаком держави, своєрідним художньо-графічним паспортом землі, міста, роду, організації чи окремої особи. Герби відносяться до такого типу історичних пам’яток, у яких у символічній формі, з використанням спеціальної знакової системи або стилізованих елементів розкриваються реальні події та явища, що доносять до нас відомості з минулого України. Герб як символ держави виник за часів князювання Володимира Мономаха (1053 – 1125). Тоді на монетах було вперше викарбувано тризуб, що став пізніше знаком могутності і сили Київської держави. Як державний герб УНР тризуб був схвалений 12 лютого 1918 р. малою радою в Коростені.
Козацький хрест на щиті – символ Християнства, освяченого образом Христа. Лев найраніше з відомих зображень зустрічається на печатці з грамоти 1316 року князів Андрія і Лева ІІ, проте вважають, що ця печатка належала ще князеві Леву Даниловичу (1269 – 1301). Лев як герб Русі виступає в ХІV столітті на княжих печатках.
Постать козака з шаблею при боці і з рушницею є символом Запорозької Січі до її зруйнування в 1775 році. Зображення козака вперше з’явилося на печатці універсалу гетьмана Лободи в 1595 р.
Отже, прапор Львівської обласної організації Українського Реєстрового Козацтва символізує єдність українського народу, його мужність, героїзм і славне минуле.
Цілком закономірним і виправданим кроком є звернення Львівської обласної організації УРК з питанням розробки проекту прапора до відомого Львівського художника Володимира Липового. Адже художник працює над історичною тематикою вже три десятиліття. Епіграфом до його творчості можуть слугувати слова Володимира Винниченка: „Я хочу возвеличити собою українське”.
Напружена і натхненна праця художника в архівах, бібліотеках, музеях та в маленькій майстерні під Княжою горою у Львові дала очікуваний підсумок – серію живописних картин, які склали виставку В.Липового „Україна в серці”, що переросла в мистецький проект „Захід-Схід”. Виставка В.Липового, пронизана любов’ю до українського народу і його славної історії, протягом 1992- 2002 рр. подолала понад 3 тисячі кілометрів дорогами України. За плечима художника 36 персональних виставок з заходу нашої держави до сходу – Львів, Київ, Вінниця, Черкаси, Харків, Запоріжжя, Донецьк, Луганськ, Стаханов, Дніпропетровськ, Кіровоград, Херсон, Миколаїв, Одеса, Сімферополь, Золочів, Новояворівськ, Яворів, Стрий, Дрогобич, Трускавець, Самбір, Борислав, Червоноград. Виставку „Українав серці” відвідало понад півмільйона глядачів.
Художні твори цієї виставки об’єднано в цикли: „Київська Русь”, „Герби українських земель”, „Гетьмани України”, „Діячі історії та культури”.
Герої творів Володимира Липового – лицарі, повстанці-гайдамаки, козаки-запорожці, письменники-будителі, учені-просвітителі, що виступають оборонцями і співцями рідної землі, є носіями народної правди і честі, - стали справжніми символами нашої нації. Це – Данило Галицький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Петро Могила, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа та інші.
Окремим циклом є геральдичний ряд робіт „Герби земель України”, головними героями яких стали козаки і гайдамаки, кожний герб асоційовано з регіоном України, його особливостями та самобутністю через певний імпровізований образ козака.
Роман НАКОНЕЧНИЙ,
козак УРК,
м.Львів