“Хортиця крізь віки” – таку красномовно символічну назву має Всеукраїнський живописний пленер, що вже третій рік поспіль проводиться з ініціативи Запорізького відділення Національної спілки художників і за сприяння Запорізької міськради та Міністерства культури і туризму України. В ньому беруть участь професійні митці: і визнані метри образотворчого мистецтва, і початківці. Їхня кількість щоразу зростає, що свідчить про велику увагу останнім часом до славних сторінок української історії.
|
|
| Заслужений художник України Володимир Шендель. «Кінець Січі Запорозької». Серія «Лицарі Січі Запорозької» |
Так, у 2003-му на цей захід приїхало 18 художників, а в 2004-му – 27, не тільки з України, а й з Росії. В 2005-му чимало яскравих особистостей - від Івано-Франківщини аж до Луганщини, від Харківщини до Криму - працювало на пленері, вони стали близькими друзями й об’єдналися у велику творчу родину, котра перейнялася важливою і благодатною метою відродження нашого козацтва, відтворення його в художніх полотнах.
Острів Хортиця, його Національний заповідник, мальовничі околиці й види Дніпра, пам’ятники культури та історії Запоріжжя, Запорізький кінний театр, священне місце – заповідник “Кам’яна могила” в Мелітопольському районі, де збереглися найважливіші у світі свідчення про існування високої цивілізації, і саме на землі наших пращурів.
Могили, гроти і печери, велетенські брили, малюнки прадавніх тварин-мамонтів, бізонів, диво-птахів, сцен полювання і зразки клинописного письма, давнішого від шумерського на дві тисячі років, ще потребують і потребують докладного і глибокого вивчення. Захоплені темою козацтва, учасники пленеру мали щастя побачити ще й місця та сліди зародження арійської цивілізації в причорноморсько-азовських степах, яка поширилася далі, в Єгипет та Індію.
Знамениті колись фортеці – тепер селища Григорівка і Покровське, залишки унікального замку в м.Василівці, Капулівка, де перепохований хоробрий отаман Іван Сірко, місця, пов’язані із Петром Калнишевським, приїздом сюди видатних художників Валентина Сєрова та Іллі Рєпіна для збору матеріалу про запорожців, та інші духовно-культурні скарби України ще чекають на гідне висвітлення – словом і пензлем, розробку неповторних туристичних маршрутів...
Пленерське братство представило живописні плоди своєї праці на виставці у столичному Будинку художника. Нам, глядачам, цікаво було побачити несхожі творчі підходи до козацької тематики, вибору сюжетів з героїчного минулого і пейзажних замальовок, розмаїті стилі і кольорові палітри. Звичайно, не всі полотна вирізнялися високою якістю – далися взнаки обмаль часу, відсутність відповідного досвіду і майстерної вправності.
|
|
| Заслужений художник України Володимир Шендель. «Острів кохання». Серія «Лицарі Січі Запорозької» |
Однак милували око пречудові роботи визнаних митців – лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Феодосія Гуменюка і лауреата премії імені Василя Стуса Валерія Франчука, а також народного художника В.Патика, заслуженого діяча мистецтв В.Форостецького, заслужених художників Т.Данилича, О.Полякова... Порадували і роботи молодих художників, ще без почесних звань.
Особливо захопили сонячно святкові декоративно-прикладні твори С.Марчука з використанням міді, емалі, дерева – “Шлях аріїв”, “Скіфія”, “Степ”, що сяяли наче символами на стінах виставкової зали. Мала скульптура О.Вільчинського “Кам’яна могила” (шамот, солі) та І.Фізера “Обереги в степу” (шамот, солі, емалі) вражала досконалістю. Портрети козаків і гетьманів, військо, коні, хоругви, одяг і зброя, запорізькі чайки, різні козацькі атрибути достовірно з’явилися на картинах – як наслідок їх наполегливого попереднього вивчення з різних історичних джерел. Взагалі козацька тема спонукала художників до пошуку цих джерел і поповнення своїх знань.
Всеукраїнський пленер перетворився на грандіозну культурологічну акцію, у якій взяли участь і краєзнавці, історики, археологи, мистецтвознавці. Семінари, диспути, обговорення дали велику і взаємну користь усім, розширили світогляд кожного. Заради майбутнього слід нам озиратися назад, у минуле. А воно ж у нас багатюще! Відрадно, що тепер ці живописні пленери стають традиційними – як науково-творчі лабораторії і майстер-класи.
Кращі картини про козацтво зберігатимуться в Запорізькій організації Національної спілки художників, там незабаром буде створена постійно діюча художня галерея “Хортиця крізь віки”. Частина робіт буде подарована і Національному заповіднику “Хортиця”. Отож праця митців належно пошанована. І козацька слава повертається до нас, у третє тисячоліття. Вона – безсмертна!