16 вересня Залізничний районний суд Сімферополя установив, що слідчий прокуратури Криму, який порушив справу у відношенні мера Алушти Олексія Нечаєва в листопаді 2003 року, не мав на те законних повноважень. Справа за обвинуваченням мера одного з найбільших курортних міст Криму в порушенні Закону про оренду комунального майна і будівництво об’єктів стала однією з найбільш загадкових за 14 років незалежності України. І схоже, що тепер крапку в цій історії зможе поставити лише Європейський суд з прав людини, який прийняв справу до розгляду.
Історія ця почалася в той далекий час, коли, принаймні привселюдно, говорити про земельно-майнові питання в Криму було якось не прийнято. Південний берег асоціювався, насамперед, із сонцем, морем, пляжами, санаторіями і юрбами туристів-роззяв. У 2002 році начальник СБУ Алушти Олексій Нечаєв, раніше офіцер КДБ СРСР, який не раз брав участь в операціях із затримання злочинних елементів, що заважають спокійно жити рідній державі, вирішив балотуватися на посаду мера курортного міста. Тоді, у 2002 році, алуштинці його підтримали. І усе було б нормально...
Перевірка Генпрокуратури України в 2003 році на півострові стала свого роду загальноукраїнською сенсацією. Кримські й українські газети, радіо і телеканали широко висвітлювали, скількох мерів курортних міст і селищ «закрили» за зловживання з землею і комунальним майном. Кількість порушених кримінальних справ уражала масштабністю. Так продуктивно Ген-прокуратура себе ще в Криму не виявляла. Сам Олексій Олексійович, говорячи про ситуацію, був лаконічний: «Після обрання мене на посаду мера я спробував змінити місто. Вдалося домогтися зростання соціально-економічних показників, почалася реконструкція і будівництво здравниць, відкрився військовий ліцей, почалося будівництво православного храму. В економіку Алушти пішли інвестиції. Однак такий стан справ явно не влаштовував деяких депутатів, що мають відношення до відомої політичної партії СДПУ(о)». За однією з версій, постанову про порушення кримінальної справи проти Нечаєва тодішній прокурор Алушти підписувати відмовився. І тоді його підписала заступник Генерального прокурора України Тетяна Корнякова. Наступний момент. Чому був відсторонений тодішній начальник Алуштинської міліції В.Новиков? За чутками, тому, що відмовився надати Генпрокуратурі України деяку «потрібну інформацію» на О.Нечаєва. Так це чи не так, судити не нам. Але недарма кажуть, диму без вогню не буває.
Цікавий механізм порушення кримінальної справи проти Нечаєва. Стаття 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» проголошує, що на сільських, селищних і міських голів поширюються повноваження і гарантії депутатів місцевих рад. А кримінальна справа проти депутата може бути порушена за рішенням суду або прокурором. Слідчий Кримської прокуратури вже напевне прокурором не є. Мимоволі задаєшся питанням: а чи знав пан слідчий, що він не має права порушувати кримінальну справу у відношенні Олексія Нечаєва? Невже не знав? От у це, мабуть,повірити важко, оскільки навряд чи в прокуратурі, «храмі Закону», стали б тримати того, хто не знає елементарних юридичних норм. Але тоді виникає питання: може, це був чийсь «наказ»? «Страчувати не можна помилувати...» Хто і за чиєю «вказівкою» ставив кому в цьому класичному висловлюванні? На жаль, як говорили древні, «усієї правди про історію ми не довідаємося ніколи, тому що її пишуть ті, хто вішає, а не ті, кого вішають». А якщо на секунду припустити, що алуштинського мера «замовили», те «замовлення» могло бути обставлене у політичному «інтер’єрі»?
Перед цим мерові «м’яко» натякали, і в тому числі із Сімферополя, мовляв, пиши краще сам заяву про звільнення, а то довідаєшся, що значить іти проти влади. Олексій Олексійович відмовився від «домагань». І... поплатився? Спочатку порушена прокуратурою Криму кримінальна справа була направлена до суду Центрального району Сімферополя з представленням про її припинення, але незабаром відкликана і направлена до суду вже з іншим обвинувальним висновком. Після порушення кримінальної справи слідчим Генпрокуратури С. Овчаренком за частиною 5 статті 191 (привласнення і розтрата чужого майна групою осіб в особливо великих розмірах) Кримінального кодексу України останній виносить постанову про відсторонення обвинувачуваного від посади. Майже рік потому кримінальна справа за частиною 5 статті 191 припинена, а дії Нечаєва перекваліфіковані з частини 2 статті 366 на частину 1 тієї ж статті. Різниця в рівні відповідальності дуже істотна. Питання: міцно «зшита» справа Нечаєва стала «розповзатися»? Чи не нагадувала ситуація часи сталінських репресій, коли кримінальні справи у відношенні «ворогів народу» виростали, як гриби після дощу? А юридичні недоладності спливали тільки в процесі реабілітації незаконно засуджених через багато років.
14 жовтня 2003 року Олексій Нечаєв з’явився до суду Центрального району Сімферополя. Прямо з залу суду його запроторили до ізолятора тимчасового утримання, де тримали під вартою 23 дні. Потім його справу чомусь розглядали аж у Печерському суді Києва, що, власне, і звільнив мера з-під варти. Отут теж не все зрозуміло. Навіщо людину передали до Києва? Може, щоб забрати з Криму, де ця «голосна» справа занадто муляла очі? Але якщо суд Центрального району Сімферополя 4 березня визнав дії слідчого щодо затримання й утримання під вартою О.Нечаєва незаконними, то хто за це відповість? Невже Генпрокуратура вибачиться? А якщо це відбудеться, чи не буде нового розслідування проти можливих «замовників» алуштинської справи?
Нечаєва обвинувачували в тім, що він нібито одноосібно підписував «неправильні» розпорядження на передачу в оренду комунального майна. Але ж такі розпорядження узгоджуються цілим рядом відомств – від юридичної служби виконкому до Фонду комунального майна. Крім того, по-дібного роду розпорядження підписували і заступники Нечаєва за його відсутності. Так що ці розмови виглядають якось дивно.
У серпні на сесії Алуштинської міськради під головуванням секретаря міськради Михайла Красненкова, одночасно виконуючого обов’язки мера міста, було зроблено спробу виявити О. Нечаєву недовіру. Тоді рішення прийнято не було. На останній сесії у жовтні це вдалося. Хоча говорять, що відсутні голоси «за» були кимось оплачені. Вислухати самого Нечаєва або хоча б узяти до уваги рішення суду про визнання дій слідчого незаконними ніхто не спромігся...
Основний принцип у розгляді справ у Європейському суді з прав людини – людина проти держави. Тому що в Європі, куди так прагне втиснутися Україна, звикли поважати ЗАКОН не тільки на словах. Той факт, що справа Нечаєва прийнята до розгляду настільки солідною судовою інстанцією, свідчить: є підстави вважати, що були порушені його права як громадянина України. Яке буде рішення Євросуду? Чи повернеться Олексій Нечаєв у крісло мера Алушти? Закінчення цієї історії поки ще немає…
Українське Реєстрове Козацтво, яке у своїй діяльності завжди керувалося принципами справедливості й моралі, заявляє про те, що відстоювало і буде відстоювати Правду, людей, які потерпають від свавілля чиновників, тих, хто ігнорує закони, сіє в Україні розбрат та зневіру у силі нової влади.
УРК підтримує намагання мера Алушти Олексія Нечаєва довести, що закон один для усіх, і захищатиме його інтереси в усіх органах влади.