Уперше наша партія виборюватиме владу на виборах. До них іде у складі блоку “Влада народу”, бо в нас – спільна мета і благородні шляхи її досягнення. Та пріоритетними є соціальні питання, які хочемо вирішувати ефективно і разом.
Нормальні, прості й щирі, нічим не заплямовані люди, і в той же час хороші професіонали та патріоти, утворили чудову команду, що не може не добитися виборчого успіху. Так, в Україні добре відомі мої однопартійці: доктор юридичних наук і професор права, козацький отаман Віктор Сєдих; директор Інституту нафти і газу, академік Олександр Войтович; народна цілителька Людмила Герасимова… А є такі, які знані лише у своїх колективах та користуються там великою повагою, бо з серцем і душею працюють для громади. Самовіддано й надійно вони працюватимуть, якщо будуть обрані і в уряд.
Партія захисту пенсіонерів України, вважаю, має гарну перспективу. Населення наше, ніде правди діти, постійно старіє. Вже на заслуженому відпочинку в нас 14 мільйонів чоловіків і жінок. Люди похилого віку все частіше вступають до нашої партії. І не лише вони, а й члени їхніх сімей, з 18 років. Це означає, що посилюється й наша партійна відповідальність за них.
Хто знав, приміром, кілька років тому в Росії партію пенсіонерів? А тепер рейтинг її так виріс, що вона на другому місці після партії Президента Володимира Путіна – “Медведь”. Упевнений, невдовзі й наша партія стане так само необхідною людям і популярною. Найбільш незахищені йдуть саме до нас, бо зневірилися в інших політичних і громадських об’єднаннях, їхніх пустопорожніх обіцянках і байдужій бездіяльності, які нічого не роблять для блага народу.
Яка користь, наприклад, від комуністів за 80 років існування в Союзі і 14 років – у незалежній Україні? У них багато галасу даремно, а більш – нічого. Гучний дзвін язиками. А ми спокійно, небагатослівно робимо справи – людям на добро, хоча від соціальних проблем верхівка найсильніше і відмахується. Та ми не зупиняємось і зрозуміли, що треба об’єднуватись.
Так, нещодавно ми разом із чорнобильцями й афганцями брали участь в акції протесту під стінами Міністерства соціальної політики і праці щодо перегляду мізерних розмірів пенсій. Наприклад, мати за сина, котрий загинув на війні в Афганістані, одержує аж… 13 гривень на місяць! Хіба це не знущання над людьми?
Завдяки нашому втручанню це пенсійне питання винесено на розгляд уряду. Якщо й далі зволікатимуть з його вирішенням, то ми знову піднімемось на активні дії.
У мене не раз запитували: чому я, ще зовсім не стара людина, приєднався до Партії захисту пенсіонерів? Відповідаю так: дуже набридло бачити, як матері й батьки, дідусі й бабусі страждають від жебрацтва – голодні, кепсько вдягнені, в недоноски взуті. Як риються на смітниках чи просять милостиню або підторговують нічого не вартим дріб’язком. І серед них чимало заслужених людей!
Терпець урвався, потрібні зміни на краще. І я повірив у наш блок та його керівника – мужнього й чесного Олександра Ващенка. Такий зуміє захистити незахищених, якщо потрапить до парламенту. Під проводом його треба йти в уряд. І замінити бездіяльну владу, яка нічого доброго не робить для народу. Переконаний, твердо знаю, що ми наберемо багато відсотків голосів виборців.