Мова не про біблійних Адама і Єву, а про корінних алуштинців, які народилися, виросли в Алушті, своєю працею зробили місто одним з найкрасивіших курортних міст чорноморського побережжя. Чудові ландшафти і вишукана архітектура, унікальна флора, різноманіття паркових зон - чим Алушта не Едем?
Проте мешканці міста, які працювали для його розквіту, зводили розкішні палаци й санаторії, саджали тут парки й квітники, тепер не можуть вільно пройти з дітьми чи внуками на територію тієї чи іншої здравниці. Тож юні мешканці Алушти можуть лише з книг та розповідей дізнатися, яка там архітектура, про те, що в парках здравниць ростуть пробковий дуб, маслини, інжир, гранат, бамбук та інші екзотичні рослини. Бо побачити шедеври садового мистецтва вже не можна - санаторії обнесено височенними парканами, біля входу охоронці в камуфляжній формі, які пропускають людей лише за санаторними книжками. Ніби територія, що охороняється, - секретний об’єкт.
Немає вже вільного доступу мешканцям Алушти і до моря. Якщо ще рік тому можна було вільно перебувати на пляжі та купатися досхочу, то тепер все по-іншому. Тільки сонце стане котитися до горизонту, вас обов’язково попросять залишити пляж, тому що закінчується робочий день. Та й пляжі - й ті обнесено парканами, не за кожен пройдеш. Де відпочивати нашим дітям, пенсіонерам, які не мають зайвих грошей, щоб заплатити за прохід до моря? До того ж міський парк «всихає», як шагренева шкіра, куди не глянеш, замість зони відпочинку - одні забігайлівки.
Нині все місто в парканах, нікуди не пройдеш.
Проблема ця вимагає негайного вирішення. А буде вона вирішена тільки тоді, коли пересічні алуштинці будуть брати участь в управлінні містом, коли прийдуть до влади.
Така можливість є - кандидати у депутати місцевих органів влади, що балотуються від блоку «Влада народу» (а це в основному члени Українського Реєстрового Козацтва, відомого своєю правозахисницькою, патріотичною діяльністю), з перемогою на виборах зможуть розв’язати проблему «вигнанців з раю». Гарантія того - активна громадянська позиція отамана Південнобережної дивізії УРК Вадима Зайцева, його побратимів Федора Пакета, Олега Томашевського, Володимира Дьякова та інших, їх уміння дотримуватися слова, їх віддане служіння місту і його мешканцям.