Вже п’ятий рік щоліта українсько-канадська експедиція проводить розкопки міста Батурина на Чернігівщині. У 2005 р. склад Батуринської експедиції збільшився до 150 студентів та науковців з університетів Чернігова і Ніжина та Києво-Могилянської академії. Керівником експедиції є д-р Володимир Коваленко, а його заступником - археолог Юрій Ситий (Чернігівський університет). Д-р Володимир Мезенцев (Торонтський університет) брав участь як науковий співпрацівник Канадського інституту українських студій (КІУС), відповідальний за Батуринський проект. Магістр Юрій Коваленко (Глухівський історичний заповідник) керував археологічними розвідками та пошуком поховальних пам’яток. Проф. Мартін Дімнік (Понтифікальний інститут середньовічних студій у м. Торонто) завідує фінансами експедиції та допомагає публікації результатів розкопок у Канаді. Провідний історик козацько-гетьманської держави і директор КІУС проф. Зенон Когут та президент Наукового товариства ім. Шевченка в Америці д-р Лариса Онишкевич є патронами та академічними дорадниками проекту.
Палац гетьмана Кирила Розумовського у Батурині. 1799-1803 рр. |
У 1669-1708 рр. Батурин був столицею Гетьманщини й одним з найзначніших і квітучих міст України. У 1708 р. він став базою повстання гетьмана Івана Мазепи, який намагався у союзі зі Швецією звільнити Лівобережну Україну від московської зверхності. Того року, за наказом царя Петра І, російська армія захопила й спалила Батурин і знищила його військову залогу та цивільне населення, разом близько 14 тисяч, щоб терором придушити повстання і залякати всіх прибічників Мазепи.
Батурин піднявся з руїн за гетьманування Кирила Розумовського (1750-64 рр.), який переніс туди свою резиденцію з Глухова. Після скасування Гетьманату Російською імперією у 1764 р. Розумовський продовжував будівництво у Батурині монументальних церков, шкіл, лікарень та знаменитого палацу до своєї смерті у 1803 р. З того часу місто занепадало і перетворилось на селище.
З 2005 р. Українська держава почала упорядковувати Батурин, реставрувати його видатні пам’ятки архітектури ХVІІ-ХІХ ст. та розбудовувати Батуринський національний історико-культурний заповідник з краєзнавчим музеєм.
Минулого літа на території міської цитаделі розкопки відкрили рештки двох напівземлянкових жител з глиняними печами доби Київської Русі. Ці знахідки підкріплюють думку археологів про те, що давній Батурин виріс навколо невеликої фортеці, побудованої в ХІ ст. на березі ріки Сейм, південному рубежі Чернігівського князівства.
Експедиція також розкопала залишки галереї чи ганку центрального гетьманського палацу в цитаделі. Там чітко простежуються сліди пожежі 1708 р., яка зруйнувала цю державну споруду. У 2001-2004 рр. рештки палацу було повністю відкрито і відтворено його план та архітектурний тип. Ця резиденція гетьманів Дем’яна Многогрішного та Івана Самойловича була порівняно великою, прямокутною, одноповерховою кам’яницею, перекритою склепіннями. Ймовірно, вона належала до типу традиційних мурованих палат козацької старшини, який походить від народної дерев’яної житлової архітектури.
На місці колишньої фортеці вдалось віднайти цвинтар головного храму гетьманської столиці, собору Живоначальної Трійці, який звели до 1692 р. на кошти Мазепи. Собор також було розорено 1708 р. Сподіваємось у наступні літні сезони поруч з цим цвинтарем локалізувати й розкопати фундаменти Троїцького собору та його високої дзвіниці, яку в старому Батурині називали “Мазепин стовп” (вежа).
Археологи відкрили залишки кількох рядових дерев’яних жител мешканців фортеці, спалених під час погрому. В одній з господарчих ям виявили кістяк забитого підлітка, а поруч - обгорілий череп іншої жертви. На терені фортеці знайдено 15 срібних і мідяних польських, чеських та російських монет, три натільні хрести, частини гравірованої мідяної оправи ікони чи книги, два срібних кільця та мідяний перстень-печатку з різьбленим зображенням Адама і Єви, два фрагменти тканини й парчеву тасьму, керамічні полив’яні люльки у формі квітки та чобітка, численні уламки вишуканих кахлів з рельєфними орнаментами, якими облицьовували печі у палатах гетьманів та козацької верхівки, фрагменти столового мальованого керамічного і скляного посуду ХVІІ-ХVІІІ ст., а також мушкетні і пістольні кулі, гарматні ядро і картеч та наконечник списа - релікти героїчної оборони Батурина.
Кімната на першому поверсі гетьманського палацу |
Особливо цікавим є уламок скляної посудини з уривком напису кирилицею. Разом з такими археологічними знахідками, як фрагменти скляної чорнильниці (каламар) та персня з печаткою, якою завіряли листи, грамоти та інші документи, це є свідченням про поширення писемності серед козацької старшини, що мешкала у гетьманській столиці.
У 2005 р. збільшено обсяг розкопок залишок палацу Мазепи, який він спорудив перед 1700 р. на батуринській околиці Гончарівка. Ця багата вілла була пограбована нападниками у 1708 р. і відтоді запустіла й поступово зруйнувалась.
Археологи розкопали нові частини підмурків палацу та його прибудови і встановили, що великий підвал споруди (15 х 15 м) був поділений двома навхресними стінами на чотири господарські приміщення. У прибудові відкрили залишки сходів. Лабораторні аналізи цегли та вапнякового розчину з розвалів стін палацу, проведені в Інституті геологічних наук Національної академії наук у Києві, визначили, що вони у 1,3-1,5 рази міцніші за пересічну сучасну цеглу.
Згідно з малюнком цього палацу Мазепи 1744 р. та археологічними джерелами, його основна частина (без прибудови) мала підквадратний план, три поверхи, аттик, дерев’яні перекриття та вертикальну симетричну композицію чільного фасаду. Споруду побудували і прикрасили загалом у стилі західноєвропейського чи, точніше, італійського бароко. Однак ошатний декор його екстер’єру доповнили елементами, запозиченими з архітектури українського бароко - валиками з лекальної цегли (на цоколі?), побіленими профільованими керамічними деталями карнизів, порталів чи лиштв вікон та круглими плитами з різнобарвними полив’яними розетками, прибитими вздовж карниза. Підлога була викладена фігурними теракотовими і блакитними полив’яними керамічними плитками. Вірогідно, ці високоякісні будівельні та декоративні матеріали палацу виробили батуринські керамісти, що населяли Гончарівку. Тож останні археологічні студії показують, що столичний палац Мазепи, його найбільша, головна резиденція, була видатною спорудою, яка за архітектурою не мала прямих аналогій в Україні і на Заході, але виявляла деякі місцеві особливості декору.
Улітку 2005 р. у межах валів цитаделі й фортеці експедиція відкрила 33 поховання батуринців кінця ХVІІ - початку ХVІІІ ст. (Мазепиного часу). З них 17 кістяків дітей та жінок, поховані без трун у неглибоких ямах, та людські рештки без слідів поховання вважаються жертвами трагедії 1708 р. Уперше знайдено два парні родинні поховання жінок з їх дітьми чи онуками, які, без сумніву, були забиті одночасно. В цілому, у Батурині з 1996 р. до 2005 р. археологи розкопали 92 поховання ХVІІ - початку ХVІІІ ст. Більшість з них - 48 поховань - належить цивільним небоєздатним мешканцям, що загинули від каральної акції царських військ у захопленій столиці Гетьманщини.
Серед могильних старожитностей Батурина, датованих до 1708 р., варто згадати одне незвичайне поховання старого козака. Біля його черепа було поставлено скляну чарку для горілки. Такий звичай виглядає як пережиток язичницького поховального обряду і зустрічається у вивченні Батурина козацького періоду вперше.
Так, у світлі нових археологічних досліджень Батурин постає як один з провідних центрів розвитку культури українського бароко. Нищівне розорення гетьманської столиці у 1708 р. різко підірвало її інтенсивне піднесення. Відроджене місто за Розумовського вже не спромоглось відновити колишніх широких економічних і культурних зв’язків із Заходом та високого рівня художнього ремесла і самобутнього народного мистецтва блискучої Мазепиної доби.
Українсько-канадська археологічна експедиція планує продовжити розкопки Батурина у 2006 р. Цей проект спонсорує Програма дослідження Східної України ім. Ковальських при КІУС, НТШ Америки (Фонд ім. Юрія Кузева) та Понтифікальний інститут середньовічних студій у Торонто. Фонд українських студій (Гарвардський університет, США), Меморіальний фонд ім. Марусі Онищук та Іванка Харука (КІУС), Фундація “Прометей” (Торонто), Українське національне об’єднання та Фонд “Поміч Україні” (м. Монреаль, Канада) підтримали досліди Батурина дотаціями у 2005 р. Створений того року Президентом України “Фонд Батурина” уперше допоміг цим розкопкам. Висловлюємо глибоку подяку спонсорам, а також українським фундаціям, організаціям, компаніям та численним приватним жертводавцям у Канаді, США і Швеції, які фінансують цей археологічний проект протягом 2001-2005 рр.