|
Портрет козацького отамана Івана Підкови. Невідомий художник. 1587 рік |
Історії козацьких полків періоду Гетьманщини нібито присвячено чимало наукових досліджень відомих істориків. Водночас поки що відсутня монографія, яка б узагальнила досягнення попередників, показала б історичне значення козацьких формувань у становленні державності України, у захисті її від посягань ворогів. Мабуть, це важливе завдання неможливо поки що найкраще реалізувати безгрунтовного вивчення багатьох складових вказаної теми.
Полковий устрій колишньої Гетьманщини як унікальне явище у цьому зв’язку активно досліджують сучасні вчені. Помітних успіхів у цій справі досягнув історик В. Кривошея, який у позаминулому році у київському видавництві “Стилос” опублікував книги “Генеалогія українського козацтва: Нариси історії козацьких полків”, “Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк”. Нещодавно з’явилися дослідження О. Дана “Козацтво Брацлавщини у боротьбі за свободу і незалежність (1648 – 1676 рр.)” і П. Аброскіна, В. Кривошеї, О. Стасенка “Київщина козацька: люди і долі” (обидві – видавничий дім “Стилос”).
Відразу відзначимо, що згадані книги дають багатий матеріал для створення певних уявлень про епоху Гетьманщини, великий фактаж для генеалогічних досліджень, вивчення біографічного шляху відомих старшин. Опубліковані видання також рясніють тисячами прізвищ козаків, отаманів, сотників, полкових чиновників, зафіксованих у документах. Мабуть, з цих причин практично кожному читачеві вдасться віднайти якусь деталь, сюжетну лінію, які б стали поштовхом для заповнення “білої плями” у власному родоводі. Видання складено за простою схемою – автори подають знайдений ними матеріал у формі переліку полкової, сотенної старшини, конспективних фрагментів про ту або іншу особу, викладають власні версії родоводу окремих старшин.
Стосовно названих книжок, звичайно, можна зробити чимало доповнень, зауважень. Адже вони не претендують на якусь остаточність, це – швидше ескізи до майбутньої картини. Але приємно, що робота у цьому напрямку наполегливо ведеться. Вона стає серйозною основою майбутніх узагальнень.