Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

Тарас Шевченко.

Мені часто, так склалося життя, доводиться перетинати автомобілем Україну. Широкі лани, неосяжні простори, багатий природою та людьми край.

За професією я - нафтогазовик. Всюди, куди б не закидала доля, бачив працьовитих, талановитих і дуже щирих людей, серед яких викристалізувався мій погляд на справжню вартісність речей, укріпився мій дух, зміцніла віра.

Пройшов час, доля покликала мене в Донбас. Понад півжиття віддав я цьому благословенному краю, тут виросла донька, підростає друга.

Коли від повсякденної суєти та турботи про хліб насущний відходжу хоч на малу духовну віддаль, стає очевидно, що надто не відповідними національній ідеї є процеси державотворення України та їх сприйняття суспільством.

Спитаєте, де факти? Ось один, типовий.

З самої ранньої весни в Донецьку, на площі імені вождя російського пролетаріату Ульянова, довгий час стояли намети певних політичних партій. Антипрезидентські та антиукраїнські лозунги, що довгий час обліплювали кілька наметів, були спрямовані проти незалежності України, її державного устрою.

Може, хтось пояснить, яка ж то влада давала дозвіл на цю буфонаду? Чи це Президент, на зло собі і на сміх ворогам, організував такий «мар’яж». Але скажіть тоді, хто відповідатиме перед нащадками за таку «гру», коли вкотре можемо втратити незалежність? Адже основні атрибути державності – підвладність центральним державним органам національної території, повнокровність структур політичної влади, кордони, армія, навіть мова - починають зазнавати нищівних ударів не так ззовні, як всередині держави.

А хто заявляє про бажання перегляду основ Конституції? Чи це патріот України, а може, свого шлунку чи власної «хатинки»?

Є села на Вкраїні, які ніби зійшли з Тарасових полотен... Прибрані оселі, подвір’я, лад та порядок у всьому. Господар там дбає про добробут родини, виховання дітей, піклується про немічних. У нього немає часу на лайки та суперечки. Такий не тільки собі зарадить у лиху годину, але й іншому допоможе.

Але є й інші, які у власній хаті ладу не наведуть, але навчились лаяти владу, порядних господарів називати «кровопивцями», зіштовхувати одне одного лобами. Один, попавшись на крадіжці, галасує про «порядок і законність», інший – кричить, що все «не ТАК», а третій бідкається про те, як погано живеться простому трудівнику, хоч сам ніколи не працював. І тут же запевняє всіх, якщо йому дати владу, то він тут же домовиться з ближнім селом і все поверне на «старе», і «горюче» буде по вчорашніх цінах, але мовчить про справжню ціну цього повернення.

Ще один, позичивши очі у Сірка, вчить нас – «все не ТАК». Його прибічники повторюють, що певні політичні кольори мають бути відсторонені від влади. Цими висловлюваннями вони свідчать, що мають намір маніпулювати нашою свідомістю. Бо мудрість, розсудливість, чесність, щирість, поміркованість та інші чесноти, які є необхідними для справжнього господаря, не мають забарвлення. Вони або є, або їх немає. І яка різниця, в якого кольору упаковці вам подають ідеї. Важливіше, чи відповідають вони дійсності?

Але є ще одні, чи не гірші за попередніх, - це манкурти на нашій землі. Ті, яким байдуже, яка культура, правда, мова і дух освячують цю землю. Для яких історичні факти є такими, що лише підтверджують «справедливість» їхнього існування. Але, не дай Боже, хтось надумає розкрити архіви і показати дійсність, то це тут же обзивається «переписуванням історії», і тоді вже крик, лайка, навішування ярликів. Але хіба сила в неправді?

І третя сила, чи не найстрашніша. Людина, яка не визнає ні Божого закону, ні людського, а лише гнана тваринним інстинктом «хто сильніший, той є правий», вперто лізе до влади. Бійтеся, українці, такого щастя для себе! Не дайте вдягти, як не собі, так онукам такого ярма! Це не інтервент, що зі зброєю тебе завоював. Це ти сам, через свою необачність, через власну жадібність до грошей чи лінощі, можеш спокуситися на таку перспективу.

Прокинься, народе! Дивись на владу у твоєму місті! Як прибрані вулиці? Чи стоять люди на роздоріжжях, просячи милостиню? Чи представник влади правдивий у висловлюваннях і чи його службовці говорять прихильно про нього? Задай собі питання, чи хочеш ти ще п’ять років так жити, як ти жив до цього часу? Якщо ні, то жени від влади того, хто забув, що він обіцяв декілька років тому, але так і не виконав обіцянок. Подивись навколо, хіба мало порядних господарів, які знають, вміють, працюють не лише для себе, а й на благо всієї України?!

Прийшов час замислитись кожному, хто бажає жити і ростити онуків на цій Богом благословенній землі. Мусимо ще раз переосмислити свою позицію, поставити перед собою запитання - де моє місце в Українській державі.

П’ятнадцять років тому доля винагородила нас усіх за страждання українського народу і його великі жертви в імперській та комуністичній неволі, давши у правління власну, соборну, незалежну Україну! Якщо сьогодні зрадимо її, ми станемо самогубцями!