Кожен чоловік, вочевидь, мріє про дві головні складові здоров’я: фізичну силу та довголіття. А от більшість українських козаків їх мали, а не тільки мріяли. Ці найдорожчі дари природи, людську генну спадковість, звичайно, легко втратити протягом років. Проте січовики знали, як берегти здоров’я – способом життя, загартуванням, харчуванням. І не робили з того таємниць.
В основі оздоровчих методів лежали прадавні народні настої і чаї з цілющих трав. Ефективні, абсолютно нешкідливі, без побічних наслідків, на відміну од нинішніх багатьох хімічних ліків. Трав’яні засоби здійснюють благотворну дію на увесь організм, лікують і знеболюють, додають сил.
Не так давно на Дніпропетровщині, на місці п’ятої Січі, були викопані дивом вцілілі грамоти “Настанови молодому лицарю”. В одному з пунктів цього документа записано таке: “… хто перед битвою горілки кропивної відвідає, до того сила прийде козацька та ясність, і ні ляха у залізних латах він не злякається, ні бусурмана, ні самого чорта…”
Ось як коментують цей факт сучасні травознаї, котрі погоджуються з невідомими авторами даної грамоти в тому, що кропивна горілка мобілізує воїна, дає необхідну енергію, допомагає бути витривалим, відважним, концентрує увагу, відновлює сили, знімає втому…
Досить значний тонізуючий вплив кропиви пояснюється достатнім вмістом у ній найнеобхідніших вітамінів С, В, К та надзвичайно корисним балансом рідкісних мікроелементів, де провідною ниткою є кремній, без якого немислиме повноцінне життя людини. Завдяки цьому, при вживанні кропиви посилюються обмінні процеси в організмі, відбувається позитивний вплив на кровопостачання статевих залоз. Споконвіку про це знали в українських селах і, зрозуміло, на Запорізькій Січі і активно вживали рослину з їжею: з ранньої весни варили з нею зелені борщі, пили відвари. Напарювали для купання, миття голови, щоб волосся не випадало, було міцне і лискуче. А якщо боліли суглоби чи поперек, то жалким букетом кропиви стьобали “по хворобі”. І вона швидко проходила.
Наші прадідусі й прабабусі називали кропиву “козацькою травою”, бо вважали, що її дія укріпляє чоловічу силу, і на собі в тому пересвідчувалися. Хто регулярно вживав рослину, був міцним, довголітнім і мав успіх у жінок до глибокої старості. Одне слово, це – український женьшень, наша “віагра”, еліксир бадьорості й молодості.
Не треба нам дорогих чужих і часто сумнівних ліків! Шукаймо своє і зміцнюймо ним своє здоров’я. Побідну козацьку кропивну горілку зовсім не важко виготовляти вдома. Кажуть, вона вже є у продажу, і заводська. Але не впиваймося нею! Все корисне, коли вжите в міру. Хто зна, може “козацька трава” і справді допоможе в сучасній Україні приросту населення?!