Відтепер Козацька набережна - наша спільна справа
|
|
| Хлібом-сіллю зустрічали реєстрові козаки мера Донецька Олександра Лук’янченка на Козацькій набережній |
Збулося те, про що довго говорилось і мріялось, - у центрі шахтарської столиці, на березі Кальміусу, закладено Козацьку набережну.
На карті Донеччини чимало міст і сіл, історія виникнення та розвитку яких пов’язана з українським козацтвом. Це і Маріуполь, що виріс на місці козацької фортеці Домаха, збудованої наприкінці 16 століття, міста Артемівськ (колись Бахмут), Слов’янськ (колись Тор), Селидове й Красноармійськ, заснування яких теж датується 16 століттям, ціла низка сіл поблизу Макіївки, у Новоазовському, Великоновосілківському, Горлівському, Слов’янському районах, зокрема Андріївка, Козацьке, Райгородок та інші. Кальміус у цьому переліку займає особливе місце - про нього як про козацьку ріку писав уже у середині 17 століття відомий французький картограф Гійом де Боплан у знаменитому «Описі України». Один з розділів книги, що тоді ж була видана багатьма європейськими мовами, присвячено водним, у тому числі й запасним чи потайним, козацьким шляхам, якими наші предки в обхід турецької фортеці Кизикермен, спорудженої у гирлі Дніпра, ходили від Хортиці по гладі Самари, Вовчої до Осикової, а там, перетягнувши волоком чайки до притоки Кальміусу Широкої, спускались Кальміусом у Азовське море. На високому правому березі цієї повноводої колись ріки, там, де вона впадає у море, стояло колись укріплення - козацька фортеця Кальміус, яка, як той ключ, відмикала-замикала вхід до морських просторів.
|
|
| Олександр Лук’янченко вручив Голові УРК Анатолію Шевченку «вірчу грамоту» - пам’ятний знак на честь козацтва |
Тож місце для Козацької набережної, що простяглась від площі Конституції до будинку побуту «Кальміус», вибрано не випадково, у вибору - міцне історичне підгрунтя.
Ініціатором побудови Козацької набережної виступила мерія Донецька. Міський голова Олександр Лук’янченко взяв новобудову під особистий контроль. За його задумом, набережна буде й одним з найкращих куточків для відпочинку донеччан, і пантеоном козацької слави. Тож до облаштування набережної залучено й сили козацьких товариств міста.
З міської казни на упорядкування території набережної, де вже покладено тротуарну плитку, встановлено гарні світильники, мережану металевими візерунками огорожу, вже витрачено 500 тисяч гривень. Загалом же для проекту планується виділити 2-2,5 мільйони гривень. Значну частину цих коштів буде витрачено на розчищення дна Кальміусу, де роками стояли щити «Купатися заборонено».
Не залишилось осторонь задуму і Українське Реєстрове Козацтво. Як підкреслив під час зустрічі з мером Донецька Олександром Лук’янченком Голова УРК Анатолій Шевченко, реєстровці теж зроблять свій внесок у розбудову Козацької набережної і грошима, і технікою, і людьми. Досвід такий є - у Маріуполі, на місці Домахи, реєстрові козаки, не поскупившись на витрати, масштабно реконструювали Козацький парк. Втім, козаки-реєстровці вже працюють на набережній, допомагають у завершенні земляних робіт.
У мера на реєстровців великі сподівання. «Відтепер це наша спільна справа, - підкреслив він, - наша спільна турбота».
Допоки ж будемо фальсифікувати історію?
|
|
| Інтерв’ю для ЗМІ |
Міська влада зробила велику справу. Щонайперше, нагадала нам, якого ми, донеччани, роду і на якій землі живемо. На козацькій. Бо за роки, що пройшли від наказу імператриці Катерини, яка, руйнуючи Січ, веліла зітерти з людської пам’яті й саму назву запорізьких козаків, ми таки відірвалися від свого коріння й справді забулися, якого роду-племені. Допомогли в цьому й фальсифікатори історії, які не перевелися й досі. Хтось переписує історію на замовлення, хтось із власних, корисливих міркувань.
Певна фальсифікація відбувається і на Козацькій набережній, де встановлено пам’ятний знак з надписом: «На цьому місці на честь 500-річчя Кальміуської паланки Українського козацтва буде споруджено пам’ятник козакам Кальміуської паланки. 1505-2005».
Чи ми не знаємо історії? Чи не хочемо її знати?
|
|
| На Козацькій набережній у Донецьку |
Як громадянці України і головному редактору козацької газети, мені хочеться низько вклонитися ініціаторам проекту зі створення Козацької набережної у Донецьку, та все ж, перш ніж владі дати дозвіл на встановлення там пам’ятного знака, треба було б проконсультуватись у істориків чи хоча б заглянути до довідкової літератури. Скажімо, в книзі «Українське козацтво. Мала енциклопедія», яку видано колективом істориків під керівництвом доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Г. Турченка (серед авторів такі відомі історики, як академік НАНУ П.Т. Тронько, доктор історичних наук, професор С.Р. Лях, член-кореспондент НАНУ, доктор історичних наук В.В. Німчук та інші), зазначається, що паланки як адміністративно-територіальні одиниці Вольностей Війська Запорозького Низового виникли приблизно 1734 року, після повернення запорожців з-під влади кримського хана. 1734 рік вважають датою заснування Кальміуської паланки і дослідник історії донецького краю Микола Руденко (автор книг «Приазов’я - колиска козацтва» і «Сквозь тьму тысячелетий») та один з найавторитетніших знавців цього питання Павло Мазур. Такої ж думки дотримується і доктор історичних наук, професор Донецького національного університету Василь Пірко.
До речі, 19 липня 2005 року Президент України Віктор Ющенко видав розпорядження «Про відзначення 500-річчя виникнення українських козацьких поселень на території нинішніх Донецької та Луганської областей», у якому наголошується на тому, що на теренах українських козацьких поселень згодом утворилася Кальміуська паланка Українського козацтва.
|
|
| Реєстрові козаки будуть патрулювати Козацьку набережну |
Хтось скаже, а чи це так важливо? І яка різниця у тому, козакам Кальміуської паланки чи українським козакам буде встановлено на березі Кальміусу пам’ятник? Різниця є, і вона значна. Вона у бажанні знати і сповідувати історичну правду. З малої неправди народжується велика брехня. Нам не треба фальсифікувати свою історію, вона без прикрашань у нас велика і славна. Та й взагалі, якщо іти шляхом, яким слідують ініціатори встановлення пам’ятника козакам Кальміуської паланки, то можна навстановлювати такого, що переверне історію з ніг на голову.
Комусь дуже хочеться привласнити, приватизувати бренд Українського козацтва, довести, що на прочитання історії тільки хтось, саме він, має право. Час зрозуміти, що це не так. Ми всі нащадки козацького роду. Кожен з нас, кому музикою звучить українська мова, кому завмирає душа від української пісні, кому болить доля України.
Тож чи слід ділити сучасних козаків на більш і менш «козакіших». І чи не варто на Козацькій набережній у Донецьку встановити єдиний пам’ятник українському козаку, захиснику Вітчизни, що ціною життя боронив рідну землю і нашу віру.