|
|
| Фотопортрет Ніко Піросмані. 1880 р. |
Унікальними подіями позначений Рік Грузії в Україні, що минув. Але культурні заходи братнього до нас народу продовжуються аж до кінця травня 2006-го. І заключним акордом їх стала унікальна виставка шедеврів геніального художника-самоука Ніко Піросмані (Піросманішвілі).
Є сенсації, повз які неможливо осторонь пройти, як би не був заклопотаний, завантажений справами по саму зав’язку. Мені здається, що й хворою я встала б із ліжка, щоб узяти участь у надподії Києва: виставці картин неперевершеного, улюбленого Піросмані.
Цілі покоління в Україні за 75 минулих років не мали змоги бачити мальованих скарбів художника. Бо деякі з них із колекції Національного музею Грузії вперше в житті експонувалися в Харкові, Києві, Одесі в далекому 1931-му. А ще краплю того дива завозили з російських музеїв до нашої столиці в 1975-му. Тепер уперше в незалежній Українській державі три кращі зали “Будинку з левами” осяяли мистецькі перлини феноменального Ніко.
Яким чином тут з’явилися вони? Хто подарував нам щастя їх оглянути?
Цю грандіозну культурну акцію здійснили добрі й душевні люди, яким безмежно вдячні глядачі, котрі духовність ставлять понад усе. Ось славні імена організаторів вернісажу: Григол Катамадзе і Давид Лордкіпанідзе, Анатолій Мельник, Ігор Воронов і Дмитро Андрієвський.
П’ять довгих років Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Григол Катамадзе мріяв показати українцям, які стали йому рідними й близькими друзями, найдорожчу святиню своєї країни – безцінну колекцію Ніко Піросмані. Але реалізувати мрію було дуже важко. Та фортуна усміхнулася йому в образі двох київських меценатів – Дмитра Андрієвського та Ігоря Воронова. І пан Григол почувається щасливим, бо його заповітна мрія здійснилася!
|
|
| Н. Піросмані. Актриса Маргарита. 1909 р. |
Молоді бізнесмени, з’ясувалося, не байдужі до мистецтва, зокрема й до блискучого доробку Піросмані. Їх не злякали ні значні труднощі, ні витрати часу, ні чималі суми грошей, близько 100 тисяч доларів (!), що були потрібні для втілення в життя ідеї виставки. А ще – в наших нелегких умовах відсутності належного законодавства про меценатство.
Нарешті, всі перепони подолано. І 35 шедеврів Піросмані вартістю в 42 мільйони доларів – у Києві! До відкриття виставки підприємці надрукували і розкішний подарунковий каталог картин Ніко.
Затамувавши подих, оглядала я знамениті оригінали видатного митця Грузії і світу, що були знайомі за численними репродукціями. Ось кохана “Актриса Маргарита”. Щоб кинути до ніг її мільйон троянд, художник, за легендою, продав свій дім та доживав віку в страшних злиднях. І самозречено малював до останку!
Глибоко зворушують “Ортачальські красуні”, “Грузинка з бубном”, “Дівчинка з повітряною кулею”. “Годувальниця з дитиною” – улюблене полотно дружини Президента Грузії – Сандри, як вона зізналася на відкритті виставки. А дружина Президента України Катерина Чумаченко-Ющенко, захоплюючись творами Піросмані, які вона тут побачила вперше, сказала, що колекціонує картини українських мадонн і що грузинська мадонна пензля Піросмані, на її погляд, чудово прикрасила б будь-чию подібну колекцію.
|
|
| Н. Піросмані. Банкет п’ятьох князів. (Фрагмент картини). 1906 р. |
На виставці не було нічого, що б не привабило увагу відвідувачів. Вони з цікавістю розглядали картини-замальовки із життя простих людей, котрі оточували Піросмані: “Жінка доїть корову”, “Селянин із сином”, “Хлопчик несе обід”, “Хлопчик на віслюку”…
Портрети з-під геніальної руки раз побачивши, ніколи не забудеш: “Татарин – погонич верблюдів”, “Кухар”, “Шарманщик”, “Чоловік із рогом вина”, “Молодий рибак”… Живописець у буднях грузин бачив прекрасне, зумів його передати на полотнах і зачарувати глядачів: “На току”, “Кахетинський поїзд”. Про кожне з них можна написати захоплююче оповідання.
Ніко любив життя у всіх його повсякденних проявах. Зокрема і народні свята та звичаї. Хлібосольність земляків, їхню щедру гостинність митець яскраво описав у неповторних творах: “Бенкет п’ятьох князів”, “Сімейний пікнік”, “Бенкет із шарманщиком Датіко Земель”, “Крцаніси”. З яким інтересом ми тепер розглядаємо милі образи за столом, характерний вигляд кожного з них, одяг, страви, пляшки вин.
Перед нами і куточки старого Тифліса, і сільської місцевості, і своєрідних пейзажів Грузії. А ще дуже до вподоби йому було малювати звірів і птахів: “Олені біля джерела”, “Косуля на тлі пейзажу”, “Косуля біля струмка”. Хижаки у нього анітрохи не страшні й не хижі, а напрочуд премилі: “Кабан”, “Ведмідь у місячну ніч”, “Орел уполював зайця”. Набувають символічного звучання роботи “Великоднє ягня”, “Лев і сонце”.
У захваті не могла відірвати я погляду від шедевра “Півень і квочка з курчатами”. Тут сільське подвір’я, самітня жінка біля хатинки і син її коло воріт… Сюжет до болю близько нагадує картинку із сільського життя українців. І як душевно й віртуозно виконана!
Людиною з народу був і сам Піросмані. Таким і залишався до скону. Проте, розглядаючи його творчий доробок, бачиш, що був він глибоко віруючим, духовним, освіченим, знався на грузинській літературі, культурі – “Георгій Відлюдник”, “Шота Руставелі”. Та не мав спеціальної художньої освіти. Був самоуком, став виразником так званого наївного інтуїтивного мистецтва, яке підняв на високий світовий рівень. Так само, як і знакові українські народні митці – Катерина Білокур, Марія Примаченко… Їхні надбання – велетенський скарб людства, до якого не можуть дорівнятися своїми тисячі й тисячі професійних художників.
Любов’ю і добротою серця Піросмані зігріті кожна картина, образ, деталь, мазок. Митець був безмежно добрим, палким, щедрим у житті. За останні кошти побудував будиночок сестрі, а свій продав заради недосяжно коханої дівчини.
|
|
| Н. Піросмані. Вивіска: «Холодне пиво». 1895-1903 рр. |
Генеральний директор Національного музею Грузії професор Давид Лордкіпанідзе на прес-конференції, присвяченій виставці, розповів, що картини Піросмані були довгий час “невивізними”, хоча багато хто у світі хотів бачити їх. А тепер київська виставка грузинського генія – перша закордонна як знак великої поваги до України.
Дмитро Андрієвський зупинив увагу журналістів на проблемах меценатства, яке існує в нас з часів Київської Русі, поширене було і в добу українського козацтва, і в XIX-XX століттях відоме уславленими іменами. Благодійники – це передові люди свого часу, котрі вміли і вміють співпереживати, розуміти, бачити й наближати майбутнє. Нам потрібен, переконаний пан Дмитро, розвинений інститут меценатства і справедлива правова база його. А щодо виставки Піросмані, зауважив підприємець, то вона не комерційна, її набутки – естетичні, моральні, соціальні. Слід, щоб молодь шкіл, університетів побачила картини Піросмані, відчула в них духовність Грузії і замислилася над відродженням української духовності, над тим, для чого кожний із нас живе на цім світі…
Генеральний директор Національного художнього музею України Анатолій Мельник, аналізуючи художню подію, поділився з присутніми пречудовими планами проведення нинішнього Року України в Грузії, куди повезуть кращі твори вітчизняних художників-корифеїв.
… Коли я слухала Давида Лордкіпанідзе про те, що число заявок з різних країн на експонування в них виставок Піросмані значно перевершує фізичні можливості їх виконання, то подумала: якби ж то знав Ніко, вмираючи в підвалі від голоду, що наймогутніші держави планети стоятимуть “у черзі” за показом його картин у себе! Якби ж то знав, що пісню про його кохання “Миллион алых роз” співатимуть увесь колишній наш Союз і пострадянські республіки та вона буде перекладена ієрогліфами й виконуватиметься в Японії, де останнім часом – справжній бум Піросмані! Якби ж то знав, що нині кожний його шедевр оцінюють в понад мільйон доларів і ціна постійно зростає! Бо його твори-діти – одухотворені, написані любов’ю і кров’ю серця. У цьому, на мій погляд, і криється нерозгадана таїна художнього спадку грузинського генія.
Піросмані донині живий, сучасний, модний і вічний! Його ім’я належить до найбільш великих планети Земля.
А нині 2006-й навзаєм став Роком України в Грузії. Свій багатий мистецький доробок показують українці у прадавньому православному гірському краї, з яким ми завжди мали й маємо дружні стосунки.