Юні сердечка й золоті рученята звичайними ножицями на простому-простісінькому папері вирізають невимовно чарівну красу. Естетичне виховання на рідних традиціях дає моральне здоров’я і розвиває патріотизм у молоді – переконаний педагог із сумського міста Шостки Сергій Романцов.
Столицю чимось здивувати нелегко, вона бачила-перебачила унікальні мистецькі цінності України і Європи, Азії й Америки. А те, що ми оглянули на художній виставці в Дитячому оздоровчому екологічному центрі Оболонського району Києва, перевершило сподівання.
Стіни актової зали розквітли прекрасними диво-світами, від яких дихало свіжістю й ароматом неповторності, зачаровувало гармонією і гарним смаком, вабило безмежною фантазією і майстерністю. Не вірилось, що твори ті виконали не дорослі фахівці, а діти від 8 до 15 років. І хотілося до див доторкнутися, бо здавалися вони віртуозно намальованими, а не вирізаними з білого чи кольорового паперу.
Тонке плетиво сніжно-білих візерунків – наче не людина, а мороз розписав зірочки-сніжинки на віконному склі. Рослинний орнамент з бачених у природі й небачених квітів, із птахами та звірятами. Ось по морю пливе вітрильник – як мрія! А на баских конях скачуть козаки. Українські дівчата в національних строях з рушниками зустрічають гостей. Парубки хвацько танцюють гопак. Трембітують гуцули на полонині, де пасуться кози, вівці і ясніють смереки, а над ними – сонце-квітка в зеніті…
Очей не відвести й неможливо переповісти про розмаїтість сюжетів, тем, композиційних знахідок і способів виконання незвичайних картин. Крім того, на кількаповерхових підставках, що оберталися, були улюблені герої українських казок, вирізьблені із паперу й розмальовані та клеєні. Здавалося, що вони рухаються і грають свої ролі. Цей своєрідний ляльковий театр демонстрували діти. А ще є у них і театр тіней, дуже популярний серед ровесників.
Вражало, що ці художні вироби привезені із Шостки. Звідки у промисловому місті мистецтво витинанки, як потрапило воно туди, поширилося і розквітло там на високому рівні? Адже цей стародавній декоративний вид був традиційний у селах Полтавщини й Вінниччини, Західній Україні, де наші прабабусі прикрашали витинанками хати-комини, сволоки, стіни, особливо перед святами…
Відродження цього давнього жанру в зовсім не характерному для нього регіоні має свою історію.
Десять років тому мешканець Шостки Сергій Романцов потрапив до нашої столиці на всеукраїнську виставку художньої витинанки. Він так нею захопився, що запалився ідеєю відкрити вдома подібний дитячий гурток. А як це зробити на голому місці, коли немає ні традиції, ні відповідної літератури, ані майстрів, елементарних навичок до вирізування! У Шостці зроду-віку навіть слова такого –“витинанка” – не чули і не знали, що воно означає.
Викладач дитячого гуртка по дрібних зернятках збирав матеріал, накопичував його, систематизував. Вивчав не тільки усталені теми, візерунки, а й особисто творчо підійшов до справи – розробляв з дітьми ескізи до витинанок, нові сюжети малюнків, узори…
Отож непростий був шлях створення дитячого творчого об’єднання “Витинанки”. Але ентузіаст-організатор разом з наближеними до нього дітьми й дорослими здолали труднощі. Керівник складає авторську програму курсу “Витинанка”, розробляє методичні рекомендації, укладає та видає навчально-методичний збірник.
Успіх не забарився: на Всеукраїнському конкурсі юних майстрів народних ремесел у Києві шосткинський колектив нагороджено Почесною грамотою. Наступною пам’ятною віхою став солідний вернісаж художньої витинанки і презентація збірника автора. Нині виставки систематично експонуються по містах Сумщини і мають гарні відгуки від глядачів.
Уже діють у Шостці дві навчальні групи, де протягом трьох років освоюють народне мистецтво по 60 дітей – від 7 до 10 років. За десятиліття, що минуло, понад 300 школярів оволоділи навичками вирізування витинанок. 500 зразків увійшло до Фонду кращих робіт. Крім ознайомлення з традиційним ремеслом та оволодіння навичками до нього, величезна увага приділяється естетичному, моральному і духовному вихованню. Гурткимають тісні контакти з учителями й батьками, спонсорами.
Разом святкують визначні дати, дні народження, проводять екскурсії, беруть участь у вітчизняних і закордонних виставках, конкурсах. Торік за чудову роботу об’єднанню було присвоєно почесне звання “Зразковий художній колектив”.
Сергій Романцов уже протягом п’яти років читає лекції з мистецтва витинанки студентам Шосткинського інституту, Сумського держуніверситету – ось якої популярності досягла “дитяча справа”, завдяки меценатам було видано чудовий кольоровий альбом шосткинських витинанок. Місцева телекомпанія створила два фільми про об’єднання. Йому присвячують радіопередачі й виступи в друкованій пресі. Посіяні у Шостці зернятка проросли гарними сходами і в Сумах та Конотопі, Охтирці й Лебедині, Тростянці та Краснопіллі, де вже створені подібні гуртки.
Сергій Романцов уже 30 років трудиться на ниві освіти, його визнано кращим керівником дитячого художнього колективу області. Він – відмінник народної освіти, методист вищої категорії, автор ряду унікальних наукових робіт. Є в нього учні, які й самі вже стали досвідченими викладачами, наприклад, талановитий Сергій Корольов.
… Оглядаючи із земляками виставку шосткинських дітей, я раділа неповторним знахідкам і думала, що їхні витинанки не лише приносять усім насолоду, а й можуть у перспективі мати практичне застосування: в архітектурному оздобленні та прикрашенні внутрішніх інтер’єрів, вишивці, ювелірному мистецтві, будь-якому дизайні, для ілюстрацій книг і в розписах храмів.
Як багато може зробити для суспільства навіть одна людина!