Військо Запорозьке вписало чимало славних сторінок в історію України. Але не лише військовими звитягами славиться воно. Родоводи багатьох діячів науки і культури подальших часів беруть свій початок у козацькому братстві. Для того щоб переконатись у цьому, досить уважно перегорнути реєстри Війська Запорозького.
Перший із них був складений у 1649 році після Зборовського договору. Майже сто років по тому, у 1744 році, був складений реєстр козацької старшини Гетьманщини у зв’язку з участю козацтва у церемонії зустрічі й супроводження цариці Єлизавети під час її приїзду в Україну. Це був останній реєстр. Тридцять один рік по тому Катерина ІІ наказала знищити Запорозьку Січ, ліквідувати козацтво в Україні.
Гортаємо сторінки останнього реєстру. Раз за разом знаходимо знайомі прізвища: полковник Василь Капніст, бунчукові товариші Михайло Мартос, Іван Остроградський, Іван Яновський, військові товариші Симон Нарбут, Іван Грабянка, Михайло Старицький, сотники Василь і Григорій Остроградські, Іван Гулак, обозний Семен Безбородько… І так із сторінки в сторінку…
Пройде якийсь час, і діти, онуки й правнуки цих славних лицарів стануть окрасою не лише української, але й російської науки, літератури і мистецтва. От лише наші східні сусіди не завжди пам’ятають про це. То, мабуть, варто нагадати їм. Та й самим не завадить ще раз замислитись над нашою минувшиною, бо коріння і крона козацького роду – невмируща слава і гордість наша.
|
|
У період визвольних змагань 1648 – 1654 років полковником Могилівського полку на Поділлі був Остап Гоголь – один із наймолодших сподвижників Богдана Хмельницького. Пізніше, коли вже гетьманом був Петро Дорошенко, Остап і сам був наказним гетьманом. Могилівський полк штурмував Барську фортецю, бився під Збаражем, Зборовом і Берестечком, захищав рідну землю від польських, татарських і турецьких загарбників. А ще Остап Гоголь поклав початок знатному українському роду: його онук Ян, вихованець Києво-Могилянської академії, переїхав на Полтавщину, і вже тут від нього пішли тамтешні Гоголі-Яновські. Онук Яна Опанас був писарем Лубенського полку, а вже його онуком був Микола Гоголь – славнозвісний український і російський письменник, автор повісті “Тарас Бульба”…
|
|
Коріння родоводу великого географа і мандрівника Миколи Михайловича Пржевальського можна знайти ще у перших реєстрах запорозького козацького товариства. Цей рід започаткував Корній Онисимович Партжевальський (так у ті часи писалось це прізвище).
Дякуючи своїй відвазі і природній кмітливості, став Корній ротмістром козацьких військ при польському королеві Стефані Баторії. Тоді й почав себе іменувати Пржевальським. Було це ще в ХVI столітті.
|
|
Цікаве родовідне дерево ще одного мандрівника і вченого Миколи Миклухо-Маклая. Щонайперше, звідки і чому таке незвичне прізвище?
Один з фундаторів роду, Охрім Макуха (прапрадід Миколи), був курінним отаманом Запорозької Січі. Його ім’я згадує Дмитро Яворницький в “Історії запорозьких козаків”. Правнук Охріма козак Степан Макуха був сотником Війська Запорозького. Його вуличне прізвисько було Махлай (тобто “капловухий”). У період російсько-турецької війни 1768 – 1774 років, під час штурму Очакова, Степан командувавкінною сотнею. За героїчний вчинок на клопотання генерал-фельдмаршала Рум’янцева-Задунайського йому було присвоєно російське дворянство і бойовий орден Володимира I-го ступеня. Одночасно він отримав нове козацьке звання хорунжий. Тепер новоспеченому кавалерові підписувати офіційні папери потрібно було так: “Хорунжий Війська Запорозького, царською милістю дворянин, козак Степан Макуха на прізвисько Махлай”. Тоді й переробив Степан принизливу, з його погляду, “макуху” на “Маклуху”, а вуличне “Махлай” на майже шотландське “Маклай”. І почав писати ці складові через риску. А вже правнук Степана Микола і є відомий всім мандрівник і вчений…
|
|
Відомий російський письменник Костянтин Паустовський завжди з гордістю розповідав друзям про те, що він – нащадок запорозьких козаків. У будинку діда Паустовський знайшов написану латиною гетьманську грамоту – “універсал”, мідну печатку з гербом часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та кілька козацьких люльок. То все від гетьмана, зачинателя славного роду Сагайдачних-Конашевичів-Паустовських. Багато теплих слів сказав Костянтин Паустовський про славне козацтво у своїй лебединій пісні – “Повість про життя”. Це було веління серця. Бо “людина не може жити без батьківщини, як не може жити без серця”. А серце за походженням – козацьке, запорозьке.
|
|
Повітряні ворота Франції – летовище Орлі поблизу столиці. Але яке відношення воно має до України, її історії? А таки має…
Після поразки у битві під Полтавою разом з гетьманом Іваном Мазепою у вигнання пішов і генеральний писар Пилип Орлик із сином Григорієм. Після смерті Мазепи, у 1709 році, Пилип Орлик був обраний гетьманом. Він є автором чи не першої у світі демократичної конституції. А його син Григорій, отримавши європейську освіту, служив спочатку у війську Швеції, а потім Франції. Невдовзі він став довіреною особою короля, членом його таємної ради. Як бойовий офіцер Григорій прославився у численних боях. Він був кавалером найвищих нагород Швеції і Франції. Маршал Франції граф Григорій Орлик загинув у бою.
Уже в наші часи на полях помістя Орликів під Парижем було облаштовано летовище. Назва його – Орлі. У такий спосіб французи вшанували пам’ять козацького сина з України.
|
|
Рід Дорошенків прославлений у піснях і легендах: гетьманами України були Михайло Дорошенко і його онук Петро Дорошенко. Історики єдині у своїй оцінці життя і діяльності гетьмана Петра Дорошенка: талановитий, розумний чоловік, справжній патріот, що дбав про долю свого народу. Десять років поспіль вручали йому запорожці гетьманську булаву. Ось за це – за незламний дух українця, відстоювання незалежності України – довелось йому вік свій кінчати у московських краях. Там, у засланні, в Ярополчі Волоколамського повіту, у 1698 році він і помер.
Але мало відомо, що на Московщині почався з Петра Дорошенка рід, з якого вийшла красуня Наталка, його праправнучка, знана всім нам як Наталія Гончарова – дружина Олександра Пушкіна.
|
|
Остроградські – старовинний козацький рід. Як ми вже пересвідчились, це прізвище багато разів зустрічається в козацьких реєстрах. Видатний російський математик, основоположник петербурзької математичної школи, академік Петербурзької академії наук, член-кореспондент Паризької академії наук, дійсний член Римської, королівської Туринської і Американської академій наук Михайло Васильович Остроградський якраз і вийшов з цього роду.
За рішенням 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО двохсотлітній ювілей від дня народження генія українського народу у 2001 році відзначив увесь світ.
|
|
В усіх енциклопедіях та інших виданнях, які виходили у нас і за кордоном, подається, що Костянтин Едуардович Ціолковський – великий РОСІЙСЬКИЙ вчений, основоположник сучасної космонавтики. Воно-то так, але…
Якщо глибше і неупереджено вивчити родовід Ціолковського, то можна пересвідчитись у тому, що його коріння – в українській землі. Так, в українській, хоч із різних причин це замовчувалося: сусідні народи воліли мати у своєму національному пантеоні знаменитих українців, заперечуючи при цьому їхній український родовід…
Щодо Ціолковського, то його рід ведеться від Северина Наливайка. Того самого Наливайка, що у 1594 – 1596 роках очолив селянсько-козацьке повстання українського народу проти засилля польської шляхти і після страшних тортур був страчений у Варшаві. До речі, старший брат Ціолковського так і підписував офіційні папери – “Ціолковський-Наливайко”.