|
|
Автор тритомної фундаментальної праці “Історія України і козаків” Олексій Іванович Мартос народився року 1790 у північному холодному Петербурзі. Батько, видатний скульптор Іван Петрович Мартос, автор пам’ятника Мініну і Пожарському на Красній площі, часто розповідав синові про свій козацький рід, започаткований лубенським полковим обозним Павлом Мартосом, овіяну легендами історію України, про її чудову природу. Після успішного закінчення навчання в інженерному корпусі юнак отримав призначення на службу до Києва, згодом доля закинула Олексія в сибірські краї, а потім у центральні губернії Росії. Та серце його завжди рвалося в Україну. Він був закоханий в її історію, зокрема в історію козацтва.
Повернувшись у рідні краї, брати стали одними з перших цукроварів України. Вони заклали у родинному хуторі Млієвому сад, якому судилося стати головним садом України. Справу батьків продовжили сини і внуки – Левко і Володимир. Останній був у 1938 році розстріляний у застінках НКВС як “ворог народу”.
|
|
Його вважають росіянином. Максиміліан Олександрович Волошин – поет, перекладач, мистецтвознавець, літературний критик, мемуарист, лектор… А ще співець Криму – його історії, природи, людей. Хто ж він, Максиміліан Волошин, де шукати його родові коріння? Чому у довідниках інколи зауважують: Волошин – псевдонім, справжнє його прізвище – Кирієнко? Ось як відповідає сам поет на ці запитання (мовлячи про себе то в третій, то в першій особі): “Він родом з України, але вже змалку був пов’язаний із Севастополем і Таганрогом. А до Феодосії доля привела його лише о шістнадцятій весні. І тут він закінчив гімназію і на все життя залишився у Кіммерії… Батьківська лінія мала першокоріння в Запорозькій Січі, материнська – в Німеччині…” Отож козацького кореня Максиміліан Кирієнко-Волошин – тайновидець і міфотворець з Коктебеля…
|
|
Анна Андріївна Ахматова народилася в Одесі, на березі Чорного моря, на краю тої Ойкумени, що сформувала в кінцевому результаті і європейську цивілізацію.
За походженням Анна Горенко (таке дівоче прізвище Ахматової) належала до старовинного козацького роду. Предки поетеси були вихідцями з Бузького козацького війська, а її дід, Антон Горенко, вже служив полковником російської армії, брав участь в обороні Севастополя у Кримській війні, відзначився там своєю хоробрістю, був удостоєний кількох бойових нагород. Анна Ахматова ніколи не забувала про знатний свій родовід, пишалась ним…
|
|
Ще один факт додається до вже згаданих у цьому розділі. Краєзнавець із села Хоружівка, що у Недригайлівському районі Сумської області, Данило Кулиняк дослідив родовід Ющенків, що дав Україні президента Віктора Андрійовича Ющенка, і довів-таки, що має він єдині корені з родом запорозького кошового Петра Калнишевського. Місцевій школі подарували рідкісне видання братів Коцурів – збірку документів про Калнишевського, де зосереджено всі матеріали про останнього кошового Січі і його нащадків.
За історичними згадками, розповідають, у середині ХVIII століття у Хоружівці нараховувалося чотири сім’ї Ющенків. Зараз їх – більше десяти, родичів і однофамільців.
Обмежений обсяг не дає можливості хоч побіжно згадати імена всіх достойників, що мають відношення до теми. А тут, крім уже названих, ще ціле суцвіття імен: Давид Бурлюк і Микола Гнєдич, Юрій Лисянський і Олександр Засядько, Федір Достоєвський і Софія Перовська, Володимир Боровиковський і Максим Березовський, Володимир Гіляровський і Василь Капніст, Володимир Вернадський і Григорій Нарбут та багато інших.
Вагомий внесок зробили ці нащадки українського козацтва у розвиток науки і культури, перш за все російської. Це слід би нам знати – і не задля національної гордині, а для подолання власного комплексу меншовартості. Та й “старшому братові” нагадати про те не завадить.
Не раз прискіпливо запитував себе Тарас Шевченко: “Хто ми? Чиї сини? Яких батьків?” Ці вічні питання він заповів у спадок і нам. Прийшов час змити чорну фарбу, якою так зловживала радянська історіографія, ведучи мову про козацьку верхівку. І це при тому, що то була не просто козацька верхівка, а козацька ВСЕУКРАЇНСЬКА ЕЛІТА – унікальне явище вітчизняної історії. Тоді стане зрозумілим, звідки взялися у наступні часи такі розписи талантів на землях України. БО ВСІ ВОНИ – КОЗАЦЬКОГО КОРЕНЯ. То символічно, що постать козака має хизуватися на великому державному гербі України.