|
|
Хто ж бо не знає знаменитого цікавого і зворушливого мультсеріалу про козаків? Його дуже люблять наші діти, а ще більше, мабуть, - дорослі. Невеликі влучні сюжети, характерні чудернацькі образи, винахідливі вчинки, за якими яскраво проступає українська ментальність. А за нею бачимо й захоплюємося відважністю та дружбою вояків, патріотизмом, любов’ю до всього рідного, почуттям гумору, кмітливістю. Автор цих мультиплікацій – народний артист України, лауреат Шевченківської премії Володимир Дахно.
Залишається загадкою завжди, чому людина обирає ту чи іншу професію і певні вподобання і чому, врешті, присвячує своє життя. Очевидно, індивідуальні інтереси починають формуватися з дитинства.
Звичайно, Володя любив малювати змалку, був мрійником-романтиком, інакше ніколи б не прихилився до “ефемерного” жанру дитячого кіно. Ріс міцним, струнким, високим і хотів бути, як його тодішні ровесники, військовим. Але під впливом батька після школи вступив до медичного інституту, та невдовзі забрав документи, зрозумівши, що те покликання зовсім не його.
Якось завітав на лекцію до двоюрідного брата, який вчився у Київському будівельному інституті на архітектурному факультеті, і йому припало до душі креслення викладача на ватмані, цікаві пояснення. І душа потягнулась до цього предмета. Здобувши вищу освіту, кілька років працював за фахом. Згодом приступив до написання дисертації – розробив проект зразкового шкільного містечка, де між двома корпусами середнього навчального закладу розмістив просторий стадіон. Бо, вважав, спорт, особливо плавання, надзвичайно важливий, коли росте юний організм.
Проект Дахна було схвалено, але йому раптом запропонували попрацювати в новому творчому об’єднанні мультиплікаційного кіно на студії “Київнаукфільм”. Його довго вмовляли члени цього об’єднання Марк Драйцун і Додик Черкаський, поки Володимир не покинув усе і не пішов із ними на нову роботу.
- А школу за моїм проектом таки побудували, - розповідає Володимир Авксентійович, - на київській Троєщині, неподалік відомого ринку “Юність”. Отож тішуся, що моє дітище втілено в життя.
Як мультиплікатор він дебютував із фільмом “Пригоди перця” ще в 1960-му. А задум створити стрічку про козаків виник сам собою, певно, підсвідомо. Спрацювали його козацькі гени: Володимир Дахно родом із Запоріжжя і вигляд має справжнього запорожця.
Він з любов’ю і теплотою сердечною вигадав трьох українських козаків-характерників, на противагу трьом мушкетерам, якими всі ми захоплювалися з дитинства. Бо усвідомлював, що в наших підлітків мають бути передусім свої герої.
Власний фільм назвав “Три запорожці”. Та коли здавали його в Держкіно, там підказали змінити назву – “Як козаки…” щось там робили. Повернувшись додому, як мовиться, не їв, не спав – і невдовзі народилася стрічка “Як козаки куліш варили”.
На серію фільмів “Як козаки у футбол грали” надихнуло захоплення автора футболом, знайомство із знаменитим динамівським воротарем Віктором Банниковим. Щоправда, він незабаром перейшов грати до московського “Торпедо”. Той футболіст Банников якось розповів Володимирові, що перед кожною грою наші спортсмени всією командою переглядали Дахновський мультсеріал: він бадьорив, додавав сил, створював настрій, а це – величезний стимул для перемоги!
Гідним продовженням і своєрідним підсумком козацьких серій стала мультстрічка за геніальною “Енеїдою” Івана Котляревського. Подібний важливий мистецький внесок в українську культуру Володимира Дахна цілком заслужено одержав почесні державні відзнаки. Загалом автор створив понад 20 мультфільмів, серед них і на інші, крім козацької, теми, збагативши кінопалітру України.
Задумів у пана Володимира було і є – безліч. Але, як завжди, у нас бракує коштів на втілення їх у життя. Так, автор мріє видати ще й серію книжок про козаків. Перша з них уже побачила світ кілька років тому і розійшлася дуже швидко. Нині власним коштом готує до друку фоліант “Як козаки весілля гуляли” і шукає для цього здібного літератора – для написання вдалого тексту.
І ще одне важливе завдання стоїть перед мультиплікатором: йому запропонували відзняти ювілейну, десяту серію “Як козаки у тридев’яте царство ходили”. До цієї відповідальної роботи він підключає і своїх учнів. Мати молодих однодумців і послідовників – велике щастя!
А поки що козацький нащадок Володимир Дахно усамітнено проживає в Києві з двома чудернацькими кицьками – Красею та Мусею. І розмірковує над тим, як йому реалізувати задумане. Талановитим творчим людям здійснювати це нелегко…