|
|
Сонячний півострів споконвіку – ласий шмат землі. А особливо принадне узбережжя Чорного моря. За нього билось, проливало кров не одне покоління різних народів. Дякуймо Богові, що нині обминає нас лихо війни. Але, на жаль, і в сучасній Автономній Республіці Крим неспокійно, киплять пристрасті. З приводу однієї із конфліктних кримських проблем у столичному інформаційному агентстві “Інтерфакс” Українське Реєстрове Козацтво провело прес-конференцію для журналістів. Учасники конференції висловили свої погляди на тему “Міфи та реалії козацько-татарського протистояння в Криму” і запропонували власне бачення шляхів до вирішення найболючішого питання півострова.
Анатолій Шевченко проаналізував ситуацію, що була склалася у Криму загалом, у Феодосії зокрема, де нерідко виникають гострі конфлікти у стосунках татар, росіян та українців щодо земельних наділів, функціонування мов, релігій і культур. Голова УРК особисто добре обізнаний з цими проблемами, бо глибоко їх вивчав, часто, перебуваючи у напружених місцях, зустрічаючись там з представниками громадських та релігійних організацій, у тому числі і з головою Меджлісу Мустафою Джемільовим…
Що ж тривожне відбулося у Криму під час феодосійського Міжнародного форуму козаків? На нього зібралося було понад 5 тисяч козаків з різних регіонів України, Росії, Казахстану та Придністров’я. За переказами, колись Андрій Первозванний проповідував і на київських, і на кримських землях. Тому задумали в близькому майбутньому встановити тут пам’ятник Апостолові. А поки що на цьому місці освятили хрест. Вночі його зруйнували.
У Феодосії вже діє штаб-квартира російського козацтва – “щоб захищати російське населення в Криму”. Як запевнив представник російського козацтва Дмитро Ісаєнко, “приїде з Росії не 20, а 100 тисяч козаків, якщо буде потрібно!”
Саме з Росії було найбільше учасників козацького форуму. Чи ж можуть гості поводити себе зухвало? Не зневажати і не ображати як татар, так і українців, інших наших народів? Хіба припустимо те, що головний отаман з Росії у своєму виступі на привокзальній площі називав нас “малоросами”, а нашу державу – тільки “Малоросією”?!
А хто дозволив російському козацтву відкрити у Феодосії свою штаб-квартиру і вже в Києві щойно відкрити такий свій штаб, коли воно фінансується російською державою, є на службі у неї, а отже, не є громадською організацією!
А ось сумна історія з хрестом Андрію Первозванному. Встановлення його не було зараніше і добре сплановано, тому бездумно аж тричі переносилось із місця на місце. Спочатку хотіли звести хрест на місці мечеті, що, зрозуміло, викликало велике обурення в татар. Потім на місці колишньої братської могили, затим – біля Казанського собору. А чому б прибулим багатим козакам не допомогти духовному відродженню й татар? І першим не протягнути руки до єднанння та порозуміння і не провести бодай одного спільного заходу? Наперед продумати низку таких заходів і цим доброзичливо підтримати! Думаю, тоді чимало протистоянь було б погашено і не рубали б хрести. І ще наголошу: Андрій Первозванний – святий усіх православних, греко-католиків і римо-католиків. Чому російські священики Московського патріархату не здогадалися запросити на освячення хреста Апостолові інші конфесії – як бажання йти назустріч один одному? А тому, що бажання у них до єднання – немає. Згадаймо їхні ненависні хресні ходи проти приїзду Папи Римського, проти виборів Президента Віктора Ющенка, інші. Хіба це по-християнському?
Так хто ж розпалює розбрат, ворожнечу у Криму? Це риторичне питання задавали мені громадяни України, з якими мав бесіду. Зрозуміло, хто використовує будь-який привід, щоб знесилити нас протистоянням, оббріхують наші стосунки з НАТО, федералізмом, мовним питанням вводять в оману людей, принижують їхню національну гідність, зазіхають на чужі землі.
В українського козацтва – свої завдання: єднатися усім формуванням і регіонам. Будувати строгу ієрархію, виховувати патріотів і наводити лад у власній державі, без допомоги “гостей”. І захищати своїх українців, своїх татар, своїх росіян, своїх євреїв – усіх громадян України. Хіба у нас, згуртованих, не вистачить снаги?!
Жити з любов’ю та по справедливості вчать однаково – і Біблія, і Коран. Адже Бог у нас усіх один і одна, дана Богом, земля – Україна.