|
|
| Герб Петра Дорошенка |
У 1998 році у київському видавництві «УЦІММ-ПРЕС» вийшла книга Ігоря Єремєєва «Герби гетьманів України» з серії «Геральдика України». Пропонуємо читачам найцікавіші фрагменти з цієї книги.
|
|
| Герб Остафія Гоголя |
На її сторінках ідеться про життєвий шлях та герби тридцяти чотирьох родин, що дали Україні одного чи декількох гетьманів, тобто подана інформація лише про приблизну половину відомих з історії українського козацтва гетьманів. Це обумовлено, з одного боку, відсутністю в архівах та стародавніх хроніках відповідних згадок про шляхетність козацьких ватажків, які завдавали клопоту короні, а з другого - відсутністю самих архівів та хронік, що неодноразово знищувались під час визвольної боротьби. Окрім того, серед козацьких гетьманів, перш за все під час повстань та міжусобних змагань, часто з’являлися особистості, які не належали до шляхти, а їхні вчинки, спрямовані проти короля та шляхти, виключали можливість їх нобілітації. Нарешті, є ще так звана маловідома шляхта, що належала до збіднілих нащадків молодших гілок роду, які до того ж, завдяки шлюбам, перейшли в інший стан, втратили маєтки або, потрапивши у полон, поріднилися з татарами чи турками й забули про свій родовід. Матеріал, що зібраний у книзі «Герби гетьманів України», безумовно, доповнює наші знання про бурхливе і трагічне минуле нашої Батьківщини, про її зрадників і героїв, про витоки й особливості нашої ментальності і культури. Книга розрахована на читачів, зацікавлених історією України та українською геральдикою.
|
|
| Герб Івана Мазепи |
З XVII століття нова українська шляхта починає витворювати свій стиль у гербоутворенні. Він започатковується, як правило, з печаток, якими користувалася козацька старшина. Ці печатки, а потім і герби, були прості за своєю композицією, вміщали такі елементи зображення, як шаблі чи мечі, стріли, хрести, півмісяці, підкови і т. ін. Найчастіше вони не були забарвлені. Більшість цих гербів не мали лицарських шоломів, а щит, як правило, відтворював зовнішній вигляд печатки, тобто мав форму овалу, багатокутника чи розгорнутого пергаменту. Після приєднання України до Росії герби для нової шляхти вже починають створювати за правилами російської геральдичної системи, але з використанням української чи польської емблематики.
|
|
| Герб Данила Апостола |
Незалежно від типу геральдичної системи загальна структура гербів передбачає такі окремі компоненти: щит, лицарський шолом, шляхетська корона, бурлет чи шапка, клейнод, намет, мантія, щитотримачі, девіз. Для гербоутворення найчастіше використовують наступні геральдичні кольори: криваво-червоний, синій, зелений, фіалковий та чорний. Крім того, в оздобленні старовинних гербів використовуються метали (золото та срібло) й хутра (горностаєве, соболине та біляче).
Правила гербоутворення були дуже суворі. Наприклад, звичайним шляхтичам не дозволялося мати герб з мантією, щитотримачами або декількома шоломами. Девіз герба розташовувався завжди під щитом, і лише на гербі засновника роду він міг бути зображений над клейнодом. Якщо власник герба був позашлюбним нащадком роду, то на полі щита відображалася коротка чорна смуга навкоси або чорний прямокутник. Якщо власник герба робив якийсь ганебний вчинок, його герб змінювався за рахунок віднімання якоїсь деталі герба, перенесення головної частини відеоми герба у менш шановану частину щита.
Може виникнути питання про актуальність геральдики у наш час. Так, вона допомагає зрозуміти різні історичні питання, надає снаги митцям та романтикам. Але це не все. По-перше, вона допомагає усвідомити себе як націю, чия культура і традиції сягають сивої давнини. По-друге, вона забезпечує підвалини сьогоденної діяльності на ниві створення сучасної емблематики, у тому числі державної, військової, виробничої, особистої. Зараз у світі все ширше впроваджуються особисті герби, гербові екслібриси, герби військових частин та кораблів і т. ін. Це не просто прикраси особистих чи офіційних документів: їхня присутність накладає певну моральну відповідальність на власників (особистих чи корпоративних), перекидає місток між минулим, сучасним та майбутнім, створює певне культурне та, мабуть, і енергетичне поле, у якому відбувається діяльність людини, колективу, нації.
Книга «Герби гетьманів України» - це одна з перших спроб відтворити історію України через її геральдику. Треба сподіватися, що попереду - плідна робота, яка має на меті зібрати у межах видання «Геральдика України» серію видань: «Герби українських родин», «Герби українських міст та містечок», «Герби українських земель», «Герби військових частин» тощо. Ми маємо славну й давню історію, її треба пам’ятати і вчитися у неї.