|
|
| Герб м. Лубни |
Місто-воїн, місто-трудівник пам’ятає, як у 1596 в урочищі Солониця, під лубенськими пагорбами, відбулася остання битва з поляками селян та козаків під проводом Северина Наливайка, як у 1619 Іван Самойлович розпочинає будівництво Мгарського Свято-Преображенського монастиря, у якому потім освячувалися усі гетьмани, як Іван Мазепа добудовує монастир, що став взірцем козацького бароко й святинею православ’я, як на початку Визвольної війни 1648 року тут було сформовано 12 сотень, що увійшли до Лубенського полку, одного з найбільших у війську Богдана Хмельницького. У 30-і роки ХVII століття Лубни стають центром могутніх селянсько-козацьких повстань Карпа Скидана, Павла Бута, Якова Остряниці. Свої сторінки в історію міста вписали нескорений соловецький в’язень Петро Калнишевський, філософ Григорій Сковорода, інші видатні діячі.
Через віки пронесли лубенчани жагу волі й свободи – у 1905 році тут було проголошено незалежну Лубенську республіку. Козацьку відвагу проявили жителі міста і в роки Другої світової. Як свідчать краєзнавці, у лубенські села німці боялися заходити – за кожним рогом, за кожним деревом на них чатувала небезпека.
Козацька звитяга поколінь закарбована нині на гербі міста, у центрі якого символ влади часів Гетьманщини – полковницький пернач.
Козацтво, історичне і сучасне, – саме те явище, яке може згуртувати націю, вважає лубенський міський голова Василь Коряк.
|
|
| Отаман Лубенського осередку УРК Олексій Лапко і мер Лубен Василь Коряк (зліва направо) |
- Ніщо так не бентежить українську душу, як козацька історія, відчуття причетності до славного минулого народу, який, незважаючи на нищення і гноблення, зберіг, проніс через століття козацьку генетику, рідну мову, пісню, - говорить Василь Васильович. – Нас намагалися перетворити на малоросів, прищепити психологію меншовартості. Насправді ж Україна має тисячолітню історію, звитяжну й славну, вікові традиції парламентаризму й демократії. Коли у XVI-XVII століттях у Франції, Німеччині, Італії панували жорстокі монархії, на Запорозькій Січі, у козацькій християнській республіці, козаки обирали гетьмана. Через рік гетьман звітував перед виборцями, якщо ж не справджував надії, його переобирали, а то й могли покарати. Ось приклад демократії! У 1710 році з’явилася перша у світі конституція, автором якої був найближчий соратник Івана Мазепи Пилип Орлик. Конституція Орлика стала прообразом конституцій багатьох країн світу, у тому числі й США. У часи Гетьманщини українська нація була однією з найбільш освічених у Європі. Коли тут побував сирійський мандрівник Павло Алепський, він із здивуванням відзначив, що усі козаки, їх дружини та діти вміють читати й писати. Тож пам’ятаймо, яких батьків ми діти.
- Від рівня національного самоусвідомлення й патріотизму залежить рівень економічного розвитку країни, достатку людей, - продовжує Василь Коряк. – Відродження козацтва на Лубенщині, де містечка й села мають козацьке походження, сприяє процесу самоідентифікації, підвищенню духовності. При лубенській райадміністрації створена й активно діє координаційна рада з питань розвитку козацтва. Традиційними у нас стали козацькі свята, які проходять біля пам’ятника Северину Наливайку в урочищі Солониця або біля монумента з нагоди 1000-річчя Лубен, інших історичних місць.
Значну увагу члени координаційної ради з питань розвитку козацтва, які активно співпрацюють з міським відділом освіти, спортивними товариствами, громадськими організаціями, приділяють роботі з молоддю. У багатьох школах вже діють козацькі січі та республіки.
Важливо, що козацькі організації міста, чільне місце серед яких займає осередок Українського Реєстрового Козацтва під керівництвом полковника УРК Олексія Лапка, знаходять підтримку у мера. Василь Коряк чудово розуміє: патріотична, духовна, здорова молодь - майбутнє України.
- Турбота про підростаюче покоління має носити державний характер, – говорить Василь Васильович.
Перше, що зробив він, коли сів у крісло мера, наказав зняти з кімнати, де полюбляв відпочивати його попередник, імпортний нагрівач для води й передав обладнання у пологовий будинок. Не забарилися й інші рішучі кроки – Василь Коряк розпочав реконструкцію шкіл № 1 і № 8, найбільших у Лубнах, які не ремонтувалися добрих сорок років. Нині навчальні заклади не впізнати – новий паркет, опалювальна система, словом, усе нове. Завдяки допомозі спонсорів, серед яких „Полтаваобленерго”, біля шкіл встановлено декоративні ліхтарі, розпочато будівництво спортивного майданчика.
Серед добрих справ мера – підтримка молодих талантів. Звичайно, бюджетних грошей на всі проекти не вистачає, тоді допомагають підприємці, колеги. Мені розповіли недавню історію про те, як Василь Коряк і його зами власним коштом придбали для однієї дівчинки-бандуристки нову бандуру. Стара зовсім зламалася, нову за 2000 гривень родина придбати не могла, ось мама дівчинки і прийшла з бідою до Василя Васильовича. Той без вагань виділив із заробітної плати значну частину. Не лишилися осторонь і заступники мера. Через кілька днів після приходу до мерії мами юної бандуристки новий музичний інструмент чекав господиню. І мама музикантки, і вона сама то раділи, то плакали від щастя. А потім був імпровізований концерт для усієї мерії, яка пишається своїм головою та його чоловічими, козацькими вчинками.
Василь Васильович - справжній козак. Міцний, плечистий, з відкритим обличчям і такою ж душею. Він відчуває себе нащадком славного лицарства і говорить, що любить кожну людину, яка зветься козаком, готовий працювати у козацтві і всіляко його підтримувати. Тож коли ми з отаманом Лубенської міської організації Українського Реєстрового Козацтва Олексієм Лапком прощалися з мером, у якого прийом громадян ведеться щоденно, постійно й повсюдно, а аварійна працює за параметрами швидкої допомоги, Василь Васильович пообіцяв усіляку допомогу отаману та його козакам.
У тому, що саме так і буде, сумніватися не доводиться, адже справжні козаки, як говорить Василь Коряк, - народ нелякливий, справедливий і чесний.