У селі Мазепинцях Білоцерківського району щойно засновано благодійний фонд «Маєток Мазеп», метою якого є відновлення невеличкого укріплення-форпосту, що нагадувало б про витоки гетьманського роду.
У 1552 році на незаселеному півдні Київщини постав Білоцерківський замок, який був збудований як важливий охоронний форпост для Києва від набігів ординців. Влада заохочувала переселятися сюди люд для варти, виконання тих чи інших служб податковими пільгами, землею. Не від доброго життя, а швидше через скруту, фінансові та майнові проблеми зголосився на переїзд у небезпечне прикордоння Михайло Мазепа. У грамоті польського короля і великого князя литовського Зигмунта ІІ Августа від 15 червня 1572 року визначена плата новому прибульцю-військовику. Новоосадник мав нести за землю військову службу.
У люстрації староств Київського воєводства 1616 р. власником «хутора Кам’яниці» значився «шляхетний Миколай Мазепа Колединський».
Хутір Мазеп у перші десятиліття був облаштований як передній опорний пункт Білоцерківського замку. У разі небезпеки його мешканці одразу мали сповістити про прихід ординців у Білу Церкву. Згодом, до кінця ХVІ століття, виникло чимало нових населених пунктів південніше фортеці. Прикордоння перемістилося далеко вглиб краю. Власник хутора міг у будь-який момент залучатися керівництвом Білоцерківського замку для військових операцій, пов’язаних з відбиттям набігів кримчан тощо. Фактично його військова служба трансформувалася на зразок реєстрової козацької повинності. Саме тому Мазепи були не чужинцями серед повсталого люду й опинилися пізніше у козацькому стані Богдана Хмельницького. У середині ХVII ст. хутір перетворився на залюднене село, яке стали прозивати Мазепинці. У ті часи воно переходить у володіння батька Івана Мазепи, отже, він був прямий нащадок Михайла - Миколи Мазепи.
Олег Брильянт довгий час працював в одному з прибалтійських портів, а ставши пенсіонером, вирішив повернутися на батьківщину. У Мазепинцях і викупив три роки тому садибу-пагорб, де колись стояв форпост Мазеп. Він же вирішив створити фонд «Маєток Мазеп», щоб відтворити той час. Планує побудувати помешкання для приїжджих, охоронну вежу, з якої можна буде спостерігати, як і в давнину, далекі мальовничі краєвиди.
Є в садибі і своя «родзинка». Нещодавно на її території стався провал грунту, утворилося чимале провалля, а далі хід у підземелля. Ось де пожива для археологів!
Одне слово, садиба Мазеп таїть у собі чимало загадок і таємниць. Новий власник її постарається з допомогою істориків та археологів їх розгадати. Можливо, саме там знайдуться приховані у підземеллі незнайдені скарби гетьмана І. Мазепи?