|
|
Курить безмежний степ – Дике поле. Широкогрудий кінь збиває копитами пилюгу, втоптуючи в землю прижовклу траву. Його хазяїн, дужий чолов’яга років сорока, пильно вдивляється туди, де на високому кургані сидить сизокрилий хижий беркут, повновладний господар навколишнього простору. Могутні широкі плечі, пишні вуса, смолистий “оселедець”, по-молодецьки закручений за вухо. То Богдан Козак, славний пращур роду Козаків.
Через століття, у вересні 1934 року, родині Павла Козака Бог послав донечку, Берегиню пам’яті славних предків і прийдешніх нащадків, яку назвали Любов’ю.
Серед мальовничої сільської природи минуло дитинство прапраонуки відчайдушного козарлюги Козака.
Після закінчення інституту в 1956 р. вже не Люба Козак, а молода вчителька Любов Павлівна їде працювати в селище Донське Волноваського району. В умовах дефіциту педагогічних кадрів їй довелось викладати і російську, й українську мови. Викладацька робота захопила її. Часу катастрофічно бракувало, але Любов Павлівна, як справжня Берегиня, встигала всюди – і в школі, і вдома. Конспекти занять, нічні сидіння за перевіркою учнівських зошитів, регулярні відвідування бібліотеки, активна участь у роботі педагогічно-практичних і наукових конференцій і … виховання власних діточок.
У 1973 р. Любов Павлівна Семенова захищає кандидатську дисертацію і здобуває науковий ступінь кандидата філологічних наук.
У 1974 р. вона - доцент кафедри російської мови Донецького політехнічного інституту (нині Донецький національний технічний університет). А через рік - завідувач кафедрою.
Тридцять років, як один день, непомітно пролетіли…
Під її керівництвом колектив кафедри навчав російської мови іноземних студентів із 64 країн. Любов Павлівна доклала багато зусиль для підвищення методичного і наукового рівнів викладання. Тому і їхали на кафедру за передовим досвідом викладачі з усіх куточків Радянського Союзу, а багатьох викладачів кафедри посилали у відря-дження на роботу за кордон.
У 1978 р. Л.П. Семенову відрядили на 2 роки до Монгольської Народної Респуб-ліки. Її було призначено за-відувачем сектора вузів філії Інституту російської мови ім. О.С. Пушкіна, який працював у Будинку радянської науки і культури в м. Улан-Баторі. Разом з монгольськими колегами Любов Павлівна створила навчально-матеріальну базу (за 2 роки були написані один підручник і два навчальні посібники з російської мови).
Після повернення із службового відрядження вона продовжила вдосконалювати роботу кафедри. Особливу увагу приділяла вихованню власних наукових кадрів. Незабаром у колективі кафедри з’явилися 8 доцентів!
І знову відрядження. Тепер уже – ФРН. Протягом двох років Л. П. Семенова працює професором Вестфальського університету ім. Вільгельма в м. Мюнстері.
У 1991 р. Любов Павлівна повертається на Батьківщину. Як ніхто інший розуміла, що розбудова України як незалежної держави можлива лише за умови розвитку мови нації, яка дала їй назву, єдине консолідоване суспільство може бути сформовано тільки на ґрунті спільної духовності, що можливо лише за наявності єдиної державної мови.
Уведення курсу україн- ської мови у навчальний процес обумовило створення навчальних програм, навчальних посібників, підручників тощо. Невдовзі було розроблено програму з укра-їнської мови для початківців, програму нового спецкурсу “Ділова українська мова”, сьогодні вже підготовлена програма спецкурсу “Укра-їнська мова за професійним спрямуванням”.
Науково-методичний доробок Любові Павлівни 54 наукових публікації, 2 підручники, 12 науково-методичних посібників.
На кафедрі вже традиційними стали студентські наукові конференції з проблем української мови. Із задоволенням студенти беруть участь у щорічних олімпіадах з української мови, в університетських турах Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. А скільки фантазії Любов Павлівна разом зі своїми колегами вкладає у традиційні свята української мови, присвячені Дню української писемності та мови!
Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка, незамулене цілюще джерело Золотого колодязя, з якого пив стомлений козак, – все це родовідна пам’ять Любові Козак, Семенової Любові Павлівни, яка в ці дні відзначає свій ювілей, її обереги.