|
|
«Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам»
Утвердження національної ідеї та формування громадянського суспільства, у якому пануватимуть кращі загальнолюдські цінності, висока духовність, – одне з головних завдань, які стоять перед козаками Південнобережної дивізії Українського Реєстрового Козацтва, що базується в Алушті.
Сьогодні і політики, і козаки (лише в Криму близько десяти різноманітних козацьких формувань, нерідко діаметрально протилежних за ідеологією та цілями) з кожного приводу та й без нього голосно заявляють про свою любов до України, народу, свій синівський обов’язок служити цьому народу. На жаль, інколи високі слова позбавлені будь-якого конкретного змісту, не мають повноцінного наповнення, тож, зриваючись з вуст, розлітаються, як пустоцвіт за вітром, безповоротно. Шкоди від таких порожніх заяв значно більше, ніж користі – вони сіють зневіру, множать беззаконня та безнадію.
«Горе тим, хто називає зло добром і добро злом, темряву почитає світлом і світло темрявою, гірке солодким, а солодке гірким», - сказано у Священному Писанії. Втім, ті, хто називає зло добром, а добро злом, для кого сказане слово лише порожній звук, Священного Писанія, хоч лежить воно у них на найвиднішому місці, не читають. Тим більше не живуть за Божими заповідями. «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти…»
Для отамана Південнобережної дивізії УРК, генерал-лейтенанта реєстрового козацтва Вадима Зайцева – кожна біблійна заповідь свята.
В одному з останніх звернень до мирян Святійший Патріарх Української Православної Церкви Київського патріархату Філарет наголосив на тому, що у сучасному суспільстві люди занадто опікуються земним і дуже мало небесним. Збираючи статки на землі будь-якою ціною, що ж матиме людина на Небі? З чим постане вона перед Богом і які справи переважать на вагах, що стоять на роздоріжжі до царства небесного і чистилища. І які то справи – від чистого серця чи навік зачерствілого, у вигляді хабара святому Петру з ключами від раю. Та Небо - це не грішна земля – там хабарів не беруть. Там цінується інше – чистота душі, і щире добро, і жертовність в ім’я Батьківщини, народу, і Бога, й інших людей.
«Возлюби ближнього, як самого себе». Важко, клопітно, ніколи. Нехай іншим разом. І проходимо мимо чужої біди, закриваємо очі на несправедливість, робимо кумирів з тих, хто обкрадав і обкрадає народ, почитаємо фальшивих пророків. І називаємо зло добром, а добро злом. Бо душа спотворена, німа і глуха. «Хто має вуха, той почує, хто має очі, той побачить».
Життєві дороги рано привели Вадима Зайцева до розуміння сутності життя. Маючи власне автотранспортне підприємство і заробляючи на прожиття родини саме стільки, скільки потрібно для того, щоб почуватися впевнено у житті, він займається меценатством. І нехай внески та пожертви не такі, щоб аж, проте від душі, а не від розкошів. Коли Господь вказав учням своїм на бідну вдову, що поклала до скриньки при вході у Єрусалимський храм дві лепти (багатії жертвували щедро, а на такий малий дарунок ніхто й не звернув уваги), то зазначив: «… ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, бо всі клали з достатку свого, а вона поклала все, що мала, весь прожиток свій». Такий дар найцінніший.
Благодійність Вадима Зайцева та його побратимів по духу, козаків дивізії, як рятівна соломинка для тих, хто потрапив у біду. Не одну свічку за здоров’я благодійника поставили у родині Руденків, де народилася донька з важкою хворобою – ДЦП. Сучасні медичні технології та санаторне лікування на ранніх етапах захворювання можуть поставити дитину на ноги, але для першого курсу реабілітації у Трускавці потрібно було 16 тисяч гривень. Батьки маленької Марійки звернулися з проханням про допомогу до мерії, до усіх політичних партій, ставили намет у центрі міста з благанням: „Допоможіть”. На численні заклики відгукнувся лише отаман Південнобережної дивізії. Вадим Зайцев перерахував потрібну суму на лікування дівчинки, і тепер вона почувається значно краще, проте лікування треба продовжувати.
Двадцять родин, в яких ростуть діти-інваліди, на минулорічне Різдво отримали від Вадима Зайцева подарункові набори з одягом, взуттям, зошитами, солодощами.
Пам’ятає отаман і про ветеранів війни та праці (сам у минулому військовий, тож знає, що таке ратний труд) – на свято Перемоги, на Новий рік збирає їх у ресторані, щедро пригощає, вручає подарунки.
Знають козаків дивізії як благодійників і на прикордонній заставі, у багатьох школах міста й Криму.
«Остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку»
Так учив учнів Ісус Христос. Пам’ятаєте притчу про нерозумного багача, який, зібравши багатий урожай, вирішив зруйнувати житниці та збудувати більші, щоб весь урожай туди вмістити. І захотів багач сказати душі своїй: „ Душе, багато маєш добра, що лежить у тебе, на багато років: спочивай, їж, пий, веселись!” А Бог сказав йому: „Нерозумний! Цієї ж ночі душу твою візьмуть у тебе, кому ж дістанеться те, що ти наготував?”. Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє!
Скарбом для душі і Бога вважає Вадим Зайцев козацтво. Ідеї нащадків лицарів Січі Запорізької, до яких зараховує себе Українське Реєстрове Козацтво зі своєю програмою мають працювати на розбудову незалежної європейської України, відродження духу, знищеного в революції, голодомори, роки атеїзму. Козакувати починав на Донеччині, у Південному Окремому окрузі відомого реєстровця Володимира Муравйова, був отаманом Першого осавульського куреня. Коли ж переїхав мешкати до Криму, створив козацький осередок в Алушті. Згодом на базі реєстрового полку було зареєстровано Південнобережну дивізію, до якої сьогодні входять полки, що діють у Ялті, Судаку, Малоріченську, Партеніті.
Козацтво в Криму хоч і неоднорідне, та все ж має певну вагу. „Можливо, тому, що ідеї його в кожному серці”, – говорить Вадим Геннадійович. – Адже всі ми нащадки козаків”. Проте для того, щоб козацький рух, який виник в низах, з ініціативи ентузіастів, перетворився на вагому проукраїнську політичну силу, необхідні Закон про козацтво, національна програма розвитку козацтва, вважають отаман та його заступники.
Скажімо, у Росії козацтво не є громадською організацією, фінансується державою, тож і виконує функції, у яких держава зацікавлена. Українське ж козацтво не має спільної ідеологічної платформи, розрізнене і тому лишається поза великою політикою, програє. Виграють ті формування, які твердо стоять на державницьких позиціях, сповідують національні цінності, а ще очолювані справжніми патріотами, подвижниками козацького відродження. Силою переконань Вадим Зайцев створив життєспроможну козацьку організацію, яка проводить велику роботу з молоддю у школах і ліцеях, підтримує спортивні секції і клуби, мистецькі фестивалі тощо.
- Ми побували в усіх школах міста, - розповідає отаман Алуштинського полку, що входить до Південнобережної дивізії, Юрій Марко. – Для молодших школярів і для старшокласників проводимо козацькі забави, уроки патріотичного виховання, спортивні змагання чи конкурси. Це пробуджує інтерес до теми козацтва в історичному і сучасному плані, допомагає організовувати виховну роботу серед молоді. Зараз працюємо з Алуштинським республіканським військовим ліцеєм, маємо підписати угоду про співпрацю.
Одна із форм молодіжного виховання – спортивна робота. Той, хто приходить у спортклуб, не лише загартовує себе, а й відривається від вулиці, наркотиків, як-то кажуть, поганої компанії, бо отримує інші пріоритети. Вадим Зайцев (сам свого часу виконав норматив майстра спорту з боксу) особисто опікується спортклубом з кіокушинкаю „Ровесник”, фінансує юнацьку команду з боксу, яка лише за козацької підтримки змогла взяти участь у всеукраїнських змаганнях, що пройшли у Кам’янці-Подільському, підтримує чемпіона Європи з боксу Енвера Тухтарова.
Гроші на ці та інші проекти заробляє у власному автотранспортному підприємстві „Влада”. Тепер має намір розширити сферу підприємницької діяльності – збудував складські приміщення та здає їх в оренду. Робота в УРК допомогла налагодити зв’язки з козацькими підприємствами у Львові, Сумах, Івано-Франківську, тож є перспектива постачання у Крим деревини, збірних будиночків із західних областей України, фарб і лаків із Сумщини. До того ж це дозволить створити нові робочі місця для козаків.
„...Настане час, в який усі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть; і вийдуть із могил – одні, хто чинив добро, для вічного, блаженного життя, інші, які чинили зло, для осудження”.
...Про те, коли прийде Отець Небесний на землю, не знає ніхто, та треба завжди бути готовим до зустрічі з Господом.