Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини

Новини козацтва

Головна
Новини УРК
Фото та відеосюжети

Документи УРК

Статут
Положення
Присяга
Гімн УРК
Однострій
Законодавство
Накази, розпорядження
Угоди

Організація УРК

Генеральна старшина
Керівництво
Умови прийому
Газета "Україна Козацька"
Козацька музика
Діаспора
Історія
Наша адреса

Посилання

ВПДП
Інститут проблем
штучного інтелекту
МОН і НАН України
Сайти організацій та
представництв УРК
Наші колеги

Печать
Унікальна пам’ятка ХАРКОВА

Нажмите для увеличения

Видатна пам’ятка краю в різні часи привертала увагу істориків, архітекторів, мистецтвознавців, але найгрунтовніша робота «Покровський собор у Харкові» була видана у 1923 році і належить відомому вченому С.А. Таранушенку, завдяки якому у 20 - 30 рр. минулого століття було виявлено, вивчено і врятовано багато пам’яток Харківщини, Сумщини, Луганщини. У названій роботі С.А. Таранушенко, даючи вичерпну характеристику пам’ятки козацької доби, вперше у вітчизняному пам’яткознавстві вводить категорію «пам’яток соціально-політичних змагань» і робить цікаве припущення належності до них Покровського собору. Вчений писав: «Споруджувався Покровський собор при гетьмані Мазепі, а початок його будівництва, можливо, припадає на останні роки гетьманування Самойловича. На цей час Харків уже був заселений переселенцями із Задніпрянщини. Російський цар через своїх агентів-воєвод вимагав від поселенців присяги на підданство Москві. До цих вимог різні групи поселенців ставилися по-різному. Верхівка - частина старшини - згоджувалась. За їх вірну службу цар жалував їм чини, подарунки, землі. Рядове ж козацтво й друга частина старшини дотримувались іншої політики - не хотіли визнавати домагань московських воєвод, уперто обороняючи свої «старочеркаські» обичності, тим більше, що воєводи часто «приводили у сумнів» своєю жорстокістю, а вимоги їх були непосильні для переселенців. Внаслідок такої політики царського уряду між старшиною і черню, незважаючи на принесену ідею про соціальну рівність, ради втілення котрої вони покинули старі гнізда, соціальний антагонізм виявився й на нових місцях зараз же після того, як поселенці осілися. Антагонізм цей не раз призводив до повстань. Так, під час Чугуївського бунту чернь убила гетьмана Остряницю, а сама вернулася до старих осель.

У 1668 році повсталі козаки вбили в Харкові полковника Ріпку й сотника Хведоровича, під час повстання Разіна у Харкові серед народу почалися «шаткості великі», які з трудом гамував полковник Донець.

На час освячення Покровської церкви у Харкові було вже шість храмів. Успенська і Миколаївська церкви стояли так близько одна від одної, що будувати біля них ще й третю не було потреби. З документів відомо, що Успенський собор збудований «тщанієм» полковника Авдія Григоровича Донця, а в числі парафіян бачимо всіх полковників харківських. Отже, в будівництві Покровської церкви можна побачити відгомін зазначеного антагонізму між старшиною та черню. Старшина з воєводою будують Успенський собор - п’ятибанний, хрещатий, улюблений меценатами зі старшини тип соборної церкви; одночасно чернь для себе в фортеці теж будує другу, теж кам’яну, але трьохкупольну церкву - тип суто народний - і присвячує її козацькому найпопулярнішому патрону - Покрові. Коли цей здогад певний, то в Покровській церкві маємо монументальну пам’ятку соціально-політичних змагань Харківської козацької черні, й тоді стане зрозуміло, чому ми не знаємо ім’я фундатора - мецената Покровської церкви.

Покровський храм двоповерховий, чотириярусний. Попри масивну товщину стін будова має досить легкий вигляд. Верхній поверх храму - Покровська церква. План її взято з дерев’яних українських церков і витримано не тільки у формах композиції і пропорціях, але навіть у розмірах. Похилі в середину стіни верхньої церкви, одкрите опасання, конструкція заломів і куполів, засади композиції архітектурних мас, пропозиції їх, розв’язання ритмових тем на фасадах - ідуть звідти ж.

У середині - біла гладь стін, без ніяких настінних оздоб. Прорізана лише вікнами, промовляє одною ритмікою ліній і площин за допомогою гри світла на гранях. Це також притаманно українському церковному будівництву.

Знадвору бачимо пишну й скульптурно чітку декорацію фасадів. На будування церкви були затрачені великі кошти, але їх вистачило тільки на зовнішнє оздоблення, в середині ж вона до 30-х років 18 ст. ще залишалася недокінченою. С.А. Таранушенко пояснює, що в подальші роки харківському козацтву довелося вести боротьбу з татарськими набігами, робити походи в Крим, працювати на Ладозьких каналах та ін. Все це згубило багато людей, відірвало їх від промислів, знесилило економічно. З ростом населення і розширенням міста козацтво мусило виселятися з тісної тепер території Харківської фортеці, в межах якої була і Покровська церква, на «посади», і тому в кінці першої чверті 18 ст. Покровська парафія стала найменшою і найбіднішою з усіх Харківських парафій. У 1724 році до неї відносилася тільки одна вулиця з 87 дворів, заселених людьми, які не належали до місцевих аристократів.

До 1726 року ця святиня була приходською церквою Харківської фортеці. У нижній церкві Покровського храму знаходилася усипальниця для Харківської знаті та церковних діячів. Тут був похований Харківський полковник Федір Донець-Захаржевський, знаходився склеп відомої династії українських козаків Квіток. У 1843 році похований герой Вітчизняної війни 1812 року генерал Орлов-Денисов.

У 1726 році у Харкові, суміжно з церквою, відкривається колегіум, і з 1729 року до 1799 року Покровська церква стає колегіумською, монастирською - вагомим центром естетичного виховання населення краю, особливо коли після відкриття, у 1773 році, у Харківському колегіумі працював капельмейстером вокальної музики виходець з козацької родини, відомий український композитор Артемій Ведель. Цілком імовірно, що саме у стінах Покровського храму вперше звучали його прекрасні твори тих років. Достовірно відомо, що у Харкові і в кінці 19 ст. у церквах ще звучали концерти А. Веделя.

Отже, Покровський собор у Харкові належить до числа видатних архітектурно-історичних національних пам’яток, які тісно пов’язані з історією українського козацтва.

Контакти

НАША АДРЕСА:
01001, Україна, Київ,
вул. Мала Житомирська,
буд. 11 офiс 5а
Тел./факс:
+38 (044) 2783759
Vodafone:
+38 (050) 0710120
НАШ E-MAIL:
urk.ukraine@gmail.com
Вiдвiдувачiв сьогоднi 28.05.2022 : 14
Вiдвiдувачiв з 17.03.2003 : 2236968

Copyright © 2003-2022 Українське Реєстрове Козацтво

Усi права на матерiали, якi знаходяться на сайтi Українського Реєстрового Козацтва, захищаються у вiдповiдностi до Законодавства України. Використання матерiалiв дозволяється у випадку посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.kozatstvo.org.ua. <

Проблеми/коментарiї? Пишiть