|
|
| козак УРК Володимир Добровольський після вдалої рибалки |
Первомайщина… Чарівна і неповторна окраса степового Прибужжя. Над землею – синя безодня неба. Степ шепоче золотим пшеничним колосом. Між оксамитовими берегами тихо несе свої сині води річка Синюха. Береги в крутих скелях, в очеретах, у татарському зіллі, вишневих садках. А ще в густих верболозах. Ніби довгокоса дівчина, спускають у воду своє гілля – коси, хлюпочуть, купаються в ній. Рано-вранці хмурить над водою свої кошлаті брови туман. Калиновим віночком пливуть над Синюхою дівочі пісні. Вечорами витьохкує тут соловей, вранці кує зозуля, а вдень під спекотливим сонцем бринить у повітрі голос жайвора.
А в прохолодній воді, під корінням столітніх верб, у корчах, тихо снує сом – сомище. Сіро-зелений, з довгими вусами, величезною пащею.
Не один день, буває, й роками полюють на такого рибалки. Не кожному іде він у руки. Щастя посміхається одиницям. Не оминуло воно й козака 2-го Орликівського реєстрового полку Володимира Добровольського.
У час відпочинку, після роботи в полі, частенько бере козак вудки та й на Синюху. Одного липневого дня прийшов козак до річки, а там, серед кам’яних порогів, плюскочеться сом, та такий здоровенний, що коли злякався рибалки, то не зміг втекти, застряв серед кам’яних брил. Володимир не розгубився, спіймав сома голіруч. Сильний, міцний козак зумів витягнути рибину на берег, а сом вдався на славу - завдовжки метр і 95 сантиметрів, його вага 45 кілограмів.