Житомирський обласний краєзнавчий музей є одним з найстаріших музеїв України. Він був заснований у 1865 році. Спочатку знаходився при бібліотеці, пізніше у віданні Товариства дослідників Волині. У 1911 році музей отримав назву Волинський Центральний музей (з 1804 р. м. Житомир - центр Волинської губернії). Офіційно отримав статус науково-дослідного закладу у травні 1925 р. на конференції з краєзнавства у м. Харкові. На початку 1938 р. Всеукраїнською академією наук (ВУАН) при музеї затверджено аспірантури при 2-х відділах - геологічному та етнографічному, які очолили професори С.В. Бєльський та В.Г. Кравченко.
З 1950 р. - Житомирський обласний краєзнавчий музей. Щорічно музей організовує наукові конференції, виставки на базі своїх колекцій та з провідних музеїв країни, проводяться фольклорно-етнографічні та літературно-мистецькі свята.
Серед багатотисячного зібрання музею є цікаві експонати, присвячені українському козацтву.
З Житомирською землею пов’язана доля українських гетьманів: Івана Виговського, який народився в с. Вигів (нині Коростенський р-н); Івана Самойловича - походив з сім’ї священика с. Ходорова (нині Попільнянський р-н).
У 1998 р. до 350-річчя початку Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького була підготовлена виставка «Українське козацтво і Житомирщина: сторінки історії». На виставці були представлені побутові речі XVII - XVIII ст. На особливу увагу заслуговують 6 керамічних люльок, що надійшли до музею із с. П’ятка Чуднівського району в грудні 1995 р. Люльки передані вчителем історії місцевої школи і були знайдені в різні роки на території історичної частини містечка. Вони зроблені дуже старанно, це - високохудожній предмет побутового вжитку.
Містечко П’ятка відоме з історичних документів з кінця XVI ст. у зв’язку з подіями селянсько-козацького повстання під проводом Криштофа Косинського. В його околицях на початку лютого 1593 р. відбулася битва козаків з шляхтським ополченням під командуванням К. Островського.
З 1969 р. у музеї зберігається рукопис XVIII ст. «Книга рукописна про козаків». Це - збірник змішаного літературно-історичного характеру, тексти якого датуються першою половиною XVIII ст., з окремою вставкою - текстом першої третини XIX ст., обсягом 204 аркуші.
До збірника входять:
1. Список літопису гадяцького полкового обозного Григорія Граб’янки, який починається словами: „Гисторія о началъ проименованія козаковъ, о(т)куду козаки нареченны, о(т)коего племени и рода”, - датований переписувачем 6 лютого 1739 р.
2. „Лътопись краткій о(т) початку великороссийски(х) и протчіх к н я з е й и монарховъ, хто в которомъ году імелъ пр т ль великоро(с)ійського кніжнія и кто в Малы Россіи былъ гетмано(м), в которомъ году, и что в тъхъ годахъ дъялося”, датований 1740 роком.
3. Переписи поезій Г. Державіна.
4. Копія грамоти московського царя Олексія Михайловича до гетьмана Богдана Хмельницького про прийняття під «високу руку».
5. Список документа «Решеніе учиненнае по Его императорского величества указу в Верховном тайном совътъ на поданное прошеніе войска запорожского обоих сторон Днепра, гетмана Данила Апостола, 1728 года, августа 22 дня».
Тепер відомі понад 50 списків літопису Граб’янки. Однак жоден не зберігся в оригіналі. Зараз найбільш поширений і цитований список літопису Граб’янки, виданий у 1859 р. тимчасовою комісією для розбору давніх актів, що являє розширену редакцію твору: події доведені до 1709 р. Більшої популярності набули списки скороченої редакції. Вони без вказівки на авторство і не мають заголовка. Події, зображені в них, закінчуються описом дат про входження України у підданство російському цареві на визначених умовах 1654 р. У деяких варіантах скорочених редакцій - описано події, що відбулися одразу після Переяславської ради, в інших наводяться тексти грамот Богдана Хмельницького до московського царя і, відповідно, царя Олексія до Хмельницького. У збірнику, який зберігається у музеї, представлений і такий список, що закінчується 1654 р. і текстами обох грамот.
Під впливом праць Самовидця, Граб’янки, Величка з’являються твори, авторами яких були канцеляристи. Однією з найбільш поширених літописних пам’яток стає «Короткий опис Малої Росії» в різноманітних редакціях. Переважно це твори, де події не відповідають історичній хронології, наявне переплутування назв історичних осіб. Однак нерідко такі літописи і збагачують історіографію цілком новими історичними фактами.
На сьогодні відомі близько п’ятнадцяти варіантів «Літописців» (одним з яких є «Літопис короткий…», що міститься у Житомирському збірнику).
Рукопис «Книга рукописна про козаків», який знаходиться у музеї, є важливою пам’яткою для вивчення історії України XVIII ст.