Українські реєстрові козаки в різних регіонах України та містах налагоджують тісне співробітництво з місцевими органами правопорядку. Реєстровці беруть активну участь у патрулюванні вулиць, здійснюють охорону об’єктів
 > читати далі

    В історії національно-ви¬звольної боротьби українського народу за свою свободу особливе місце займає Холодний Яр. В його околицях, як і по всій Чигиринщині, місцеве населення, об’єднуючись у повстанські загони, з 1918 року по 1922-й, а подекуди й 1925-й рік вело запеклу боротьбу з більшовиками, усвідомлюючи те, що його рідна, козацька земля належить не зайдам, не загарбникам, а тим, хто на ній живе і працює
 > читати далі

    Святість, яка творить дива, не знає кордонів, її не зупинять навіть величезні відстані. Нещодавно реєстрові козаки Тернопільщини на чолі з отаманом Тернопільського обласного товариства УРК, генерал-майором УРК Сергієм Білим відвідали благословенну Ліванську землю, яка подарувала світові великого праведника і чудотворця Шарбеля. Мощі цього святого стали порятунком для приїжджих страждальців, для тих, у кого залишилась остання надія на Боже диво, щоб звільнитись від душевних та тілесних недуг.
 > читати далі

    З метою популяризації історії українського козацтва та Укра¬їнського Реєстрового Козацтва у Південно-Африканській Республіці побувала група козаків Лисянського районного товариства УРК у складі Бориса Ткаченка, Савелія Силова, Ігоря Караченцева, Володимира і Віктора Абрамових . З Черкащини до ПАР реєстровці прибули не лише з газетою «Україна козацька», козацькою літературою, а й прапором козацького осередку.
 > читати далі

    За ініціативи реєстрових козаків Естонського товариства УРК, у Таллінні планується створити Алею козацької слави.
 > читати далі

    Дружні, добросусідські взаємини давно існують між представниками козацьких товариств прикордонних областей України та Росії. Нещодавно українські реєстровці з Донеччини зустрічали козацьку делегацію Всекубанського козацького війська, яку очолював заступник отамана цього формування Микола Мринський.
 > читати далі

    Про оптимізацію управління козацьким товариством УРК в Автономній Республіці Крим
 > читати далі

    ВГО «Українське Реєстрове Козацтво» завжди діє в рамках Статуту УРК та чинного законодавства України. Про це свідчить реакція Генерального штабу УРК на протиправні дії з боку представників козацької старшини Феодосійського осередку УРК.
 > читати далі

    Для козаків-реєстровців Окремої ордена «Бронзовий козацький хрест» Чорнобильської дивізії УРК «Україна» проведення роботи з військово-патріотичного виховання у навчальних закладах країни стає доброю традицією. Нещодавно начальник штабу Чорнобильської дивізії УРК, генерал-майор УРК Василь Лабунін та полковник УРК Олександр Якушев зустрілися з кадетами ліцею-інтернату №23, що в столиці України.
 > читати далі

    Нещодавно відбулося чергове засідання Координаційної ради з питань розвитку козацтва при Кіровоградській обласній державній адміністрації.
 > читати далі

    Ці високі, сповнені любові до рідної землі слова, щоразу стоголосо лунають під час посвяти новобранців у реєстрові козаки. Лунають, щоб зазвучати у кожному серці, обернутися конкретними справами, дати натхнення молодому поколінню, що йде на зміну батькам і дідам.
 > читати далі

    Шановні Українці, дорога газета «Україна козацька»! Із запізненням, та все ж хочу привітати творчий колектив видання та все Українське Реєстрове Козацтво з сьомою річницею від дня виходу першого номера козацької газети, яку я уважно читаю від першої сторінки до останньої.
 > читати далі

    Шановна редакціє! Щиро дякую за цікаву й змістовну газету «Україна козацька», яку я читаю з великим задоволенням. Це одне з небагатьох видань, що піднімає український дух, виховує справжніх патріотів України. Мені не байдужа моя країна, рідний край, мова та історія народу. Надзвичайно цікава й тема козацтва, особливо сучасного, адже воно споконвіку було захисником народу, його елітою.
 > читати далі

    Директор Перечинської загальноосвітньої І-ІІ ст. школи-інтернату полковник УРК Василь Коба людина добре знана у районі. Закінчивши математичний факультет Ужгородського державного університету, тридцять шість років тому, він вперше переступив шкільний поріг у новій якості - вчителя математики Тур’я-Пасіцької восьмирічки. Молодого вчителя, що виріс у селянській родині у сусідньому селі Туриця, добре сприйняли не лише колеги-педагоги, але й учні та їх батьки.
 > читати далі

    ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ І ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ, ЩО ДІЄ ЗА ПРИНЦИПАМИ КОЗАЦЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ О Г О Л О Ш У Є Н А Б І Р Н А Н А В Ч А Н Н Я ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ Б А К А Л А В Р А на 2011 - 2012 навчальний рік на ДЕННУ та ЗАОЧНУ форми навчання Підготовка здійснюється за рахунок державного бюджету або юридичних та фізичних осіб (за договором)
 > читати далі

    В Українському Реєстровому Козацтві є підрозділ, особовий склад якого складають виключно ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС. Але філософія козаків-чорнобильців, яких очолює мудрий і дієвий отаман, генерал-майор УРК Анатолій Вислий полягає в тому, щоб допомагати людям, які цього потребують. Від того і самі стають міцнішими, адже знають, що Бог добро вертає сторицею. Знаючи ціну такій допомозі, чорнобильці всіляко підтримують тих, хто робить свій внесок у справу фізичного й морального оздоровлення нашого суспільства.
 > читати далі

    40 років віддав найблагороднішій справі - лікуванню людей - Степан Степанович Чубенко. З часу, коли у далекому 1971 році закінчив Донецький медичний інститут, пройшов шлях від лікаря-гастроентеролога до завідувача відділенням Донецької міської лікарні №5.
 > читати далі

    Народ України, який віками стояв на межі Сходу і Заходу, захищав Європу від диких азійських орд, разом з тисячолітньою хліборобською, плекав, також, і культуру військову, ідеальним образом якої став образ лицаря-козака. Відроджується козацтво, відновлюються давні українські бойові мистецтва. Історія розвитку українських бойових мистецтв - це невичерпне джерело сили і духу українського народу.
 > читати далі

    Віктор Капустін – козацький генерал, людина заслужена й справді у великій пошані як серед козацької старшини, так і серед особового складу Всеукраїнського громадського об’єднання „Українське Реєстрове Козацтво”. Не одну сотню, а, можливо, і не одну тисячу реєстровців залучив він до лав цієї найчисельнішої, на теренах нашої держави, козацької організації. Він – один із тих, хто стояв у її витоків, закладав підвалини нині потужного структурованого товариства, у реєстрі якого близько ста тисяч козаків.
 > читати далі

    Роль гетьмана Пилипа Орлика в історії України є вагомою. Залишив свій слід гетьман і в історії Лисянського краю. Його перемога під Лисянкою в березні 1711 року (під час визвольного походу в Україну у січні-квітні 1711 р.) була найбільшим військовим успіхом того походу. Сьогодні, відзначаючи 300-річчя цієї події, пам’ятаючи своїх козацьких пращурів, які підтримали П. Орлика з його ідеєю незалежної Української держави, Лисянське районне товариство ВГО «Українське Реєстрове Козацтво», проводячи низку заходів серед населення Лисянки в пам’ять про ті далекі події, разом з українським народом пам’ятає його як справжнього патріота, що залишив по собі багату політичну спадщину й глибокий слід в українській історії.
 > читати далі

    Нове, ХХІ століття продовжує висвітлювати й озвучувати покриті темрявою забуття сторінки, несправедливо замовчувані імена з історії української культури і літератури, що розпочало бурхливий кінець національного відродження минулого століття.
 > читати далі

    Після завершення знищення української державності, царські уряди послідовно і систематично проводили політику викорінення серед українського народу всього самобутнього, національного. Були закриті всі українські школи, заборонялось друкувати українську літературу й сама укра¬їнська мова вважалася мовою “провіційною”, мужицькою.
 > читати далі

    До нашого часу збереглася коротенька розписка з травня 1686 р. Цю розписку патріарх Діонісій віддав московському послові Микиті Олексієву, що брав у нього грамоти на Київську митрополію. Діонісій писав: “Приняли есмы милостыню святаго вашего царствия от посланного вашего господина Никиты Алексеевича три сорока соболей и двести червонных; податель же благих Господь да будет мздодавец вашему державнейшему царствию» (в 1687 році Царгородський патріарший Собор засуджує передачу Київської митрополії як “акт симонії”, тобто хабарництва, а самого патріарха позбавляє патріаршої гідності).
 > читати далі

    У складні для нашої країни часи економічних негараздів і непопулярних реформ людині дуже важко не збитися на манівці, не спокуситися на дешеві й швидкі дивіденди. Особливо сутужно у цьому плані педагогічним колективам виховних навчальних закладів, які покликані виховувати наших маленьких громадян, що з різних причин були позбавлені повноцінної уваги й турботи батьків, сімейного тепла – дітей-сиріт та з сімей з невеликими статками, яких сьогодні не так вже й мало. Зважаючи на відсутність у державі чіткої системи патріотичного виховання, ВГО «Українське Реєстрове Козацтво» взяло на себе цю нелегку, але благородну місію – виховання української молоді на принципах козацької педагогіки.
 > читати далі

    У день святого Юрія, який здавна вважався переможцем добра над злом, патроном українських князів, покровителем воїнів, у відбудованій нещодавно Хрестовоздвиженській церкві Манявського скиту прийняли присягу козаки і берегині Івано-Франківського міського козацького товариства Українського Реєстрового Козацтва. Відбулася урочиста посвята їх у члени товариства.
 > читати далі

    Реєстрові козаки Софіївського районного товариства УРК, що на Дніпропетровщині, не лише у свята, а й у будні опікуються ветеранами війни та праці. Як зазначив отаман осередку, полковник УРК Анатолій Качан, це та категорія населення, яка найбільше потребує уваги, підтримки, поваги.
 > читати далі

    Для кожного з нас українська земля свята. Вся, від краю до краю. Та є на мапі держави місця - святіші святого, бо освячені кров’ю дідів і прадідів, пращурів, що, не вагаючись, клали своє життя на вівтар свободи неньки України. Як захисники Батурина, що загинули, але не здалися ворогам. Листопад 1708 року, коли царські війська на чолі з Олександром Меншиковим знищили гетьманську столицю, вибили, вирізали, четвертували, розіп’яли на хрестах не лише козаків - захисників фортеці, а й мешканців міста, до дітей, до найменшеньких, щоб вирубати український рід під самий корінь, залишиться в нашій історії як дата трагічна і, водночас, героїчна. За глибиною трагізму й невимовного болю, Батуринська різня співзвучна з голодоморами - геноцидами українців, за силою героїзму - з битвами, у яких перемагав український дух під Жовтими Водами, Пилявцями, у Виграєві під Корсунем, у битвах під Збаражем і Зборовом, під Конотопом, під Крутами, у Холодному Яру…
 > читати далі

    Трипільська культура, яку досліджували такі відомі іс¬торики як: С.Бібіков, О.Кандиба, Т.Пассек, В.Круц, Т.Мовша, О.Цвек, К.Черних, М.Шмаглій та інші, засвідчила, що українські терени належать до найдавніше заселених на планеті. Постійне побутування людей на території, де склалися сприятливі для осілого проживання природно-кліматичні умови, визначили участь наших пращурів у загальноцивілізаційних процесах, частиною яких є господарське освоєння регіону та неперервний господарський, культурний поступ.
 > читати далі

    «І повіє огонь новий з Холодного Яру»
 > читати далі

    Премію імені Дмитра Нитченка вручають активним пропагандистам українського слова, які, за нинішніх реалій, радше є його оборонцями. Присуджують цю почесну відзнаку не за літературну працю, не за особисту творчість, а за подвижництво в царині рідної мови. За десять років існування її лауреатами стали журналісти, видавці, бібліотекарі, критики, педагоги, літературознавці, меценати… Одне слово, ті, хто любить Україну і опікується її культурою.
 > читати далі

    Напевно, немає такої людини, яка б не чула про Опішне - гончарну столицю України. Відвідавши цей дивовижний край хоча б раз, хочеться побувати там іще. На початку ХХ століття у містечку працювали близько 1000 гончарів, вироби яких експонували майже на всі континенти світу. Опішненська кераміка стала своєрідним етнічним символом української культури, світовим мистецьким брендом.
 > читати далі

    Так характеризує власне світобачення, відтворене у численних творах, чудовий художник Анатолій Нечай. До цих слів я б додала ще - « і поетичні образи…», бо він ще й пише чудові вірші. Коли дивишся на Анатолія Євгеновича, одразу спадає на думку: цей чоловік точно має козацькі корені. Кремезний вусань з лагідними й мудрими очима, що немов увібрали досвід пращурів за багато століть. У всій його творчості відчуваються інтелігентність, сила духу, наполегливість і безмежна любов до рідного краю, до того куточка на планеті, де ненька й тато дали життя, де виріс і продовжив свій рід. А прийшов він на грішну й таку прекрасну землю в козацькому краї - на Переяславщині! Та й прізвище багато вартує! Нечай! Як у народного героя Нечая, котрий боронив від ворога святу віру й християнську землю. Наш Нечай також захищає землю від новітніх варварів, що плюндрують природу, світ, а також проти тих, хто своєю байдужістю сприяє цьому. Але його зброя - не шабля, а пензель і фарби, хоча й шаблюка йому б пасувала, коли б жив у ті тривожні й опоетизовані в народній творчості часи. Нині ж чоловік малює озерця, гаї, переліски, річечки, яких поки що не торкнулася рука жорстоких товстосумів. Немов застерігає: люди, не руйнуйте цю красу, вище від неї нема нічого на землі, інакше втратите сам сенс життя. Схаменіться, збережіть хоча б те, що залишилося.
 > читати далі

    Матчем «Фортуна» з Новомиколаївки - «Багіра» з Красного Лиману закінчився чемпіонат України з футзалу серед жіночих команд Першої ліги. Гості завітали на Шевченківщину з наміром відігратися за домашню поразку. Тим більше, що перемога виводила їх на третє місце у турнірній таблиці, а наших землячок відкидала на четверте. Початок гри був за «Багірою», яка забила швидкий гол. Та більше у цьому матчі наш воротар м’ячів із своїх воріт не діставала. Натомість «Фортуна» п’ять разів засмучувала гостей - двічі забивала капітан команди Галина Величко, тричі - Богдана Чоломбитько. Упевнена перемога - 5:1, і ми - віце-чемпіони першої ліги в Східній зоні. Якби не прикра поразка в Харкові, могли би посперечатися за путівку до вищої ліги. Та для першого сезону досягнутий результат цілком пристойний. Попереду у «Фортуни» матчі у малому кубку України серед команд першої ліги, відбіркові - у Харкові, фінал, якщо поталанить, - у Києві.
 > читати далі

    У Кривому Розі, що на Дніпропетровщині, на базі дитячо-спортивної школи, відбувся обласний турнір з настільного тенісу на призи Українського Реєстрового Козацтва. У змаганнях взяли участь реєстровці та їх родини з Кривого Рогу, Софіївського, Широківського, Апостолівського та інших районів. Переможцем турніру став полковник УРК Сергій Костирев з Криворізького міського товариства УРК. Справжній спортивний вишкіл продемонстрували тенісисти з Софіївського та Жовтневого районів.
 > читати далі

    Команда спортсменів з Естонського товариства УРК нещодавно взяла участь у відкритому чемпіонаті України зі стрільби.
 > читати далі

    Естонське козацьке товариство УРК разом зі стрілецьким клубомTPSC з 22 по 25 червня проводитиме Всесвітній відкритий чемпіонат козацтва з практичної стрільби. Змагання проводитимуться у Таллінні на полігоні Мяннику Сил оборони Естонії. Візове запрошення (Shengen) надається Естонською козацькою організацією УРК.
 > читати далі

    На картинах Нечая всі пори року. Ясніють соняшники Переяславщини, пломеніють пишні тюльпани. На горбочку розправив крила засніжений вітряк, неподалік дихає теплом хата, до якої наїждженою дорогою повз синьо-білі замети поспішають запряжені в сани коні. Здається, чути, як рипить сніг, а на одяг осідає паморозь. Дарницькі сосни літньої пори - тихо, не шелесне. Немов у храмі. Прозорі листочки, прозоре повітря, вода аж світиться - перша зелень. Рання весна: ще подекуди в затінку доживають останні дні сніги, а небо вже вкрила блакить, відчутний подих тепла. Знана лише художникові стежина в сходженому-переходженому Гідропарку, осяяна світлом золотавої берізки. Майже незаймана природа в парку, де відпочиває сила-силенна киян і гостей міста. Це ж треба знайти такий куточок!.. Вогняний факел дуба. У пожовклих кронах догорає осінь. Прадавні води Трубежу серед яскраво-зелених берегів, поцяцькованих сонячними кульбабками… Китаєве озеро, ліс біля Биківні, Куряче горло поблизу Переяслава. Натюрморт із дарів материнської землі. Червонобокі яблука з власного саду в плетеній з верболозу корзині. …
 > читати далі